А золоті медалі разом з атестатами отримають п’ятсот дев‘яносто шість учнів. У Дніпропетровську їх називають “золотою надією”. Саме для них кожного року влаштовують ще один бал, який передує випускному. Під час таких урочистостей молодь спілкується з видатними людьми і першою особою міста.
Івана Куліченка молодь зустрічала ще на підходах до палацу дітей та юнацтва. Цього року трохи змінили традиції, бо кажуть: сесійна зала міськвиконкому, де зазвичай проводили свято, виявилася замалою для такої кількості медалістів. Проте, як зазначив Іван Куліченко, міська влада готова влаштовувати свято навіть у театрі опери та балету, аби тільки відмінників ставало більше. Бо на таку молодь розраховують, місту вона дуже потрібна.
Зазвичай, хороші учні завжди вдячні своїм вчителям. Про наполегливість батьків теж не забувають. Проте досягти результатів допомагають не тільки вони, а власна цілеспрямованість та самоконтроль, зізнаються відмінники. У них просто завжди є потреба бути кращими.
Тепер, кажуть золоті випускники, медаль втрачає свою силу. При вступі до вузу вона навряд чи допоможе. Проте у цієї молоді є більше. В них є бажання навчатися та досягати поставлених цілей.