Кто и чем кормит воинов Днепровской бригады ТРО

Об этом рассказали в Международный день повара и кулинара, который отмечали вчера.

Силы и отвага воинов 128-й отдельной Днепровской бригады ТРО ВСУ далеко не в последнюю очередь зависят и от того, чем кормят героев.

Ветеран этой бригады, известный днепровский историк Дмитрий Каюк в своих очерках из окопов уже не раз рассказывал о секретах питания на передовой.

В праздничный день он посвятил особые слова военным поварам:

«Вичитав, що 20 жовтня - Міжнародний день кухаря та кулінара.

Скажу чесно, дотепер навіть і гадки не мав, що ці два слова мають різне змістовне навантаження. А таки мають. Друзі, вітаю усіх причетних. Навіть тих, хто вміє лише варити крашанки та знає з якого боку відкривають банку з тушкованою свининою. Для аматора цього досить.

Особливі слова вітання нашим військовим кухарям. Серед них мало професіоналів. Здебільшого це хлопці й дівчата без профільної освіти. Але вони мають хист і бажання. А страви у їх виконанні до вподоби побратимам і посестрам.

Іноді серед них зустрічаються справжні деміурги, тобто творці. Хтось готував ще в цивільному житті. Хтось навчився вже в армії. Гарного кухаря реально поважають. Від його майстерності залежить не тільки фізичний, але й моральний стан солдата.

Військовий кухар неперебірливий. В нього зазвичай немає якихось особливих інструментів та приладів. Казан, пательня, решітка, дошка, ніж та черпак. Мабуть це, все. У самих просунутих зустрічається ручна м'ясорубка. Військовий кухар не має власної кухні. Де стоїть підрозділ там і готує. Частіше на відкритому вогні, газовому балоні, сільській печі або електроплиточці. Нерідко кухаря не звільняють від виконання бойових завдань. Зранку він чаклує над казаном, а в обід вже шмаляє по московитах з гранатомета.

Що поробиш! Війна!».

Сюжет о поварах 128-й бригады можно посмотретьздесь.