Юные герои 128-й Днепровской бригады ТРО

Артуру и Степану было чуть-чуть за 20, когда они стали на защиту страны от оккупантов.

А сейчас они – одни из ветеранов бригады, Артур стал командиром важного подразделения.

О судьбе юных защитников страны в 128 Днепровской бригаде ТРО рассказали:

«Артуру всього 24 роки, а він командує важливим підрозділом. 

Коли почалось повномасштабне вторгнення російської федерації, йому було лише 22 і через це у військкоматі відмовились брати хлопця до збройних сил. Артур не здався і пішов до 128 бригади ТРО. Командир одного з батальйонів взяв його під власну відповідальність і не прогадав, бо попри молодий вік, Артур встиг отримати магістра у Дніпровському аграрному університеті, а у польському державному виші вивчав мистецтва менеджменту. 

Вміння наполегливо вчитися новому і керувати колективом стали у нагоді і на війні. Артур спочатку був стрілком, а потім вивчився на оператора БПЛА і, врешті, став командиром невеликого, але дуже важливого підрозділу. Майже весь вільний час і кошти у цьому підрозділі йдуть на навчання і покращення технічної бази, адже, щоб перемогти ворога треба постійно його випереджати.

Степанові виповнився 21 рік, коли він пішов до тероборони. 

Раніше Степан жив у північній частині Харкова. Коли російська федерація почала повномасштабне вторгнення - його будинок з першого дня опинився у вирі бойових дій. Спочатку біля нього кружляла російська бронетехніка, яка заблукала у дворах багатоповерхівок, потім росіяни розбомбили його школу, а люди, яких він знав, загинули під російським обстрілом, стоячи у черзі біля продуктового магазину. Родина Степана змушена була покинути рідний дім і кілька тижнів намагалася знайти нове безпечне місце для життя. 

Врешті вона зупинилася у Дніпрі і Степан одразу записався до новоствореної 128 бригади ТрО. Степан згадує, що тоді ним керувала лють. Лють на росіян, які знищили мирне життя і продовжували розстрілювати його рідний Харків. На фото Степан тримає в руках російський снаряд. Саме такими росіяни гатили по Харкову. А потім ці снаряди та інша російська зброя залишилася на відбитих у росіян позиціях. Вони лежали, як звичайний безпечний металобрухт - значить ворога треба перемогти і змусити тікати. 

Щоб наблизити цю мить Степан відмовився від служби у підрозділі забезпечення і перейшов до підрозділу БПЛА, бійці якого можуть знищувати російських окупантів за будь якої пори доби і року, бо лише Перемога дасть змогу повернути Україні мирне життя».

Фото 128 бригады.