Дніпровський музей «Машини часу» поповнився загадкою автопрому

У цьому музеї змогли встановити походження загадкового автомобіля та відновити його.

Міський сайт уже розповідав про цю історію.

Нагадаємо, що близько місяця тому директор музею Михайло Прудніков зміг дивом придбати дивну машину. Передбачалося, що вона – один із трьох створених свого часу експериментальних вантажних мікроавтобусів ЗАЗ-970В.

Реальність виявилася ще цікавішою - ця машина свого часу взагалі була створена в єдиному екземплярі. А її порятунку супроводжувала майже детективна історія, про яку розповів Михайло Прудніков:

«Сьогодні "загадка" автопрому буде доставлена до експозиції музею "Машини Часу".

Яка історія у цього автомобіля?

Це була Бригантина, Мікрон чи мікроавтобус ЗАЗ-970В?

Якось увечері Євген Байбуз, до речі, людина схиблена на історії «АвтоЗаза», скинув посилання на саморобний автомобіль з м. Черкас. Після телефонної розмови з продавцем я зрозумів, що доля автомобіля не проста.

​ Під час продажу гаража машина виявилася зайвою, її викотили у двір, а потім, оскільки її зовнішній вигляд почав чахнути, вирішили здати її в металобрухт, тільки там виявилося, що вона їм не потрібна! Бо занадто багато композитних матеріалів. Забрали тільки те, що можна було «швидко вкрасти», спилили алюмінієвий дах та витягли двигун із коробкою від ЗАЗ у 30 л/с.

Тут з'явився наш продавець-рятівник, який у цьому стані припинив погром автомобіля і навіть намагався з'ясувати історію його створення. Він знайшов телефон попереднього власника, і ось що він нам розповів.

Анатолій закінчив «КПІ» за фахом інженер-механік. Автомобіль був зареєстрований у 1983 році, рама створена із труб перерізом 40х40мм. Колір спочатку був «Рубін», кузов і двері складаються зі стеклопластику та алюмінієвих листів марки АМЦАМ, зі схожого алюмінію штампують ложки, виделки, сковорідки і кухлі, він дуже гнучкий.

Вантажопідйомність 700 кг, перевірено коли перевозив шифер для будинку, у кожній ходці було 25 листів - 25 кг/1 лист, разом 625 кг, для «Мікрона» це була посильна вага.

Ходова частина «ЗАЗ», передня балка власної конструкції. Коли машина порожня, у неї велика парусність і машина злегка вібрує, тому Анатолій їхав не більше 60 км/год, при повному завантаженні салону можна їхати 90 км/год, тому він радить возити баласт, у нього їм був свого часу радянський танковий акумулятор ємністю 180 Ампер.

Витрата палива за цих параметрів невелика 4-5л бензину. Кілька разів був на Чорному та Азовському морях, поїздка на Арабатську стрілку займала 13 годин, виїжджали рано.

Згадуючи перші поїздки на Набережну Черкас, до ресторану «Рибалка». Приїхав із колегами по роботі, сам відійшов у бік покурити та заразом наглядав за «Мікроном», машина завжди популярна, її одразу ж оточили роззяви та дивилися, намагаючись вгадати фірму невідомої іномарки чи модель нового досвідченого радянського автомобіля.

Цього разу її оточили представницькі люди у пижикових шапках (припускає, що із силових структур). Запитали: «Що й документи є?», - «Звичайно» - відповів Анатолій. Далі чоловіки обговорювали, чи можна радянській людині володіти вантажопасажирським автомобілем, а раптом почне перевозити вантажі за гроші? А скільки полуниці може перевезти?

Загалом коли підозрілі чоловіки пішли, Анатолій зітхнув з полегшенням.

У часи РСРС саморобникам було заборонено виготовляти автомобіль довше «Волги» та багатомісні фургони, щоб не підірвати «соціалістичну економіку».

І ось учора цей дивовижний автомобіль вирушив у свою першу подорож після відновлення – з майстерень до музею «Машини часу».

Цей радісний факт бригада музейників відзначила, захопивши на святкування цілий бідон самогону, про що можна переглянути наступне відео.

Фото та відео – музей «Машини часу».