Люди Дніпра: Олександр Рейнгард

Міський сайт продовжує розповідати про історію нашого міста, про видатних історичних постатей, про знакові об’єкти.

Сьогодні ми вирішили детально розповісти історію життя людини, прізвище якої відоме далеко не кожному дніпрянину. Але його дітище, Ботанічний сад ДНУ – улюблене місце багатьох містян.

Професору Олександру Рейнгарду в цьому році – 140 років із дня народження. Ще одна дата, в серпні 1963 року (тобто 60 років тому) - Ботанічний сад був оголошений заповідною територією.

Чим відомий професор Олександр Рейнгард? Як і коли він почав роботу з організації Ботанічного саду? Чому сучасний Ботанічний сад засновувався двічі? Які перші дерева росли в Ботанічному саду? Яким чином засновник саду знайшов свій вічний спочинок у ньому? Як у нашому місті зберігається пам'ять про Олександра Рейнгарда?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

Олександр Рейнгард: представник харківської наукової династії

«У 1918 р. до Катеринослава з Харкова – визнаного університетського центра того часу – прибули брати Олександр і Леонід Рейнгарди, - розповідає Максим Кавун. - Обидва були представниками відомої наукової династії. До того ж, родина мала свою легендарну історію.

Дід Рейнгардів, Василь – німець за національністю, оселився в Російській імперії після закінчення війни з наполеонівською Францією, а у відставку вийшов у чині генерала від інфантерії (піхотних військ). Його сини обрали науковий шлях, та стали видатними вченими, професорами Харківського університету. Один, Людвіг – став навіть його першим виборним ректором. Інший, Вольдемар – був зоологом. Обоє мали по двоє дітей; усі вони теж стали видатними вченими.

Двоє синів Вольдемара – Леонід і Олександр – виявилися одними з засновників Катеринославського університету в 1918 році. Обоє завідували університетськими кафедрами аж до початку Другої Світової війни. Леонід Володимирович був ембріологом і багато зробив для рятування нашого міста та регіону від малярії.

Олександр Володимирович повністю присвятив себе фізіології рослин.

Народився він 30 березня 1883 року в місті Харків у сім'ї викладачів Харківського уні-верситету. У 1902 pоці вступив до природничого відділення Харківського університету, який за¬кінчив в 1907 році. Там же захистив кандидатську дисертацію, здобувши науковий ступінь канди¬дата біологічних наук. У серпні 1918 року його за¬просили на посаду завідувача новоствореної на біологічному факультеті Катеринославського університету кафедри фізіології рослин.

Під керівництвом Олександра Рейнгарда на кафедрі проводилися на¬укові дослідження впливу факторів зовнішнього середовища на про¬цеси життєдіяльності рослин. Зокрема, його праця «О влиянии табачного дыма на растительный организм» (1927 р.) була однією з перших екологічних публікацій на біологічному факультеті.

У 1935 р. Державною кваліфікаційною комісією йому було присвоєно звання професора, а в 1936 р. він здобув науковий ступінь доктора біологічних наук без захисту дисертації! В цілому, Олександр Рейнгард – автор 29 наукових робіт, одного підручника та двох науково-популярних брошур. Основні праці: «К вопросу о периоде покоя у растений» (1927 р.); «Корот¬кий підручник з анатомії рослин» (1930 р.); «К вопросу о влиянии ультрако¬ротких волн на растения» (1936 р.). Під його керівництвом захищено 9 кан-дидатських дисертацій.

Саме Олександр Рейнгард і зміг здійснити мрію дореволюційної інтелігенції і відкрити в місті Ботанічний сад. Але сталося це вже на рубежі 1920–1930-х років. На той час «незайманих» степів Катеринославської губернії зовсім майже не залишилося, пішла в минуле і сама губернія, утворився Дніпропетровський округ, а дещо згодом і область.

Постало завдання створити своєрідний екзотичний оазис на окраїні тодішнього міста. Зараз дійсно важко уявити, що в тридцятих роках це була саме окраїна міста – невеликі одноповерхові будиночки Міських дач, канави і рови, декілька колодязів…

Ботанічний сад – «важка дитина» нашого міста

Насправді, історія Ботанічного саду в Дніпрі налічує кілька спроб, починаючи аж з кінця XVIII століття.

Перша спроба культивації екзотичних рослин, таких як «лаврусы», «жесмины», пуртулаки», «цыпрезусы», була зосереджена за наказом князя Потьомкіна в оранжереях його палацу. Однак, через декілька років після смерті «Ясновельможного князя Тавриди», більша частина рослин, залишившись без належного догляду, загинула, а інша частина була… продана з аукціону.

У ХІХ столітті дивовижні сорти рослин культивував у Катеринославському Казенному саду (сучасний парк Лазаря Глоби) його вчений садівник, німець Адам Гуммель. Після його смерті (кінець 1840-х рр.) все це садово-паркове господарство також занепало.

Історію ж сучасного Ботанічного саду Дніпровського національного університету раніше традиційно розпочинали з початку тридцятих років минулого сторіччя. Насправді, історія утворення Ботанічного саду в місті на Дніпрі розтяглась аж на три десятиліття. Спроби заснування ботанічного саду здійснювалися в 1903, 1929 та 1931 роках, і тільки остання з них увінчалася успіхом.

Ідея створення унікального природного парку вперше була озвучена в дореволюційному Катеринославі. Екологічні проблеми, якими «славиться» сучасне місто початку двадцять першого століття, почали входити в життя катеринославців уже з кінця століття дев'ятнадцятого. Стрімке зростання промислових підприємств на території міста і внаслідок цього забруднення місцевості швидко привели до різкої зміни і погіршення екологічної ситуації. У 1887 р. вступив до ладу перший промисловий гігант – Брянський завод (відомий згодом як завод імені Петровського). Індустріалізація міста та регіону вносила незворотні зміни в структуру рослинного світу.

Перший Ботанічний сад мав розташуватися на Соборній площі

У 1903 р. Катеринославське наукове товариство (організація, яка об’єднувала еліту інтелігенції, заснована в 1901 році) звернулося до міської влади з проханням виділити в його розпорядження Катерининський сквер та прилеглі ділянки Соборної площі, для влаштування там «дендрологическаго сада».

Соборна площа – нагірний центр Дніпра. Ідея Ботанічного саду на Соборній площі співпала в часі зі спорудженням першого будинку Музею імені Поля на території площі (збудований в 1903–1905 роках). З 1940 року музей носить ім’я його директора з 1902 по 1933 рр. Дмитра Івановича Яворницького (1855 – 1940).

Справа в тому, що спочатку музей Поля мав стати не суто історичним, а загально-краєзнавчим, та мав включати великий відділ місцевої флори та фауни. Дендрологічний сад, котрий мав розташуватись на Соборній площі навколо корпусу музею Поля, мав на меті істотно доповнювати й продовжувати експозицію музею. Також автори проекту саду звертали увагу на значення саду як «фактора нагляднаго обучения природоведения для детей школьнаго возраста».

Комісія Катеринославського наукового товариства під головуванням професора вищого гірничого училища В.В. Курилова розробила проект облаштування дендрологічного саду на Соборній площі.

Планувалося відділити від площі огорожею та благоустроїти земельну ділянку площею 2,5 десятини (близько 2,75 гектарів). Навколо музею передбачали створити відкритий майданчик радіусом 22 сажні (близько 47 метрів) та створити тут «цветники ковровых и цветущих растений». Музей та пам’ятник Катерині ІІ мала сполучити алея шириною близько 4 сажні (близько 8,5 метрів). Навколо пам’ятника Катерині ІІ передбачалося створити круглу площадку радіусом 10 сажнів (близько 21 метрів) з фонтаном для поливання та квітником. Передбачалися два входи в сад – один з боку собору, другий біля музею. Автори проекту саду пропонували створити також особливу оранжерею з теплицею та розсадником. На плані саду позначений навіть акваріум!

Згідно з проектом, на влаштування саду необхідно було 5600 саджанців різних порід. Прикрасою саду повинні були стати 40 пірамідальних тополь. Загальний кошторис на створення дендрологічного саду становив 2500 рублів.

26 січня 1904 р. питання про створення на Соборній площі дендрологічного саду нарешті було обговорене на засіданні Катеринославської міської Думи. Окремі гласні (тобто, депутати Думи) висловлювали думку, що «устройство такого сада несомненно принесло бы пользу и самому городу».

Їх опоненти, навпаки, доводили, що «с одной стороны, почва в этой местности для разведения какого-бы то ни было сада крайне неблагоприятна и посему попытка общества развести дендрологический сад не увенчается успехом, а с другой – каждая сажень, каждый аршин земли на Соборной площади имеет громадную ценность и по сему отчуждать ее научному обществу на какие-то мало вероятные и неосуществимые опыты было бы крайне непрактично».

Катеринославська міська Дума більшістю голосів проти восьми відхилила ініціативу заснування дендрологічного саду в місті на Соборній площі.

Таким чином, ще в 1903 р. в Катеринославі був створений перший проект міського ботанічного саду, причому він мав розташуватись на Соборній площі. Але цей проект зазнав поразки й не був реалізований.

Проект Івана Акінфієва: музей флори

До питання про утворення Ботанічного саду повернулись напередодні Першої Світової війни. В квітні 1914 р. частина катеринославської інтелігенції – відомий природознавець Іван Якович Акінфієв та його однодумці – висловила таку думку:

«Усиленный темп культурного развития ме¬стности ведет к тому, что скоро совсем не останется ни одного из видов тех растений и трав, свойственных этой местности, которые росли в девственных некогда степях Екатеринославской губернии. Надо не забывать, что много из таких видов совсем уже затеряно. Оставить же зате¬ряться и остальные виды – это большой грех перед под¬растающим поколением, перед грядущей историей. А удер¬жать их может только правильно организованный музей флоры – Ботанический Сад».

Ці рядки – з доповіді про значення майбутнього ботанічного саду, що її склала спеціальна «Ботанічна комісія Катеринославського відділу Російського товариства садівництва» (було і таке товариство в дореволюційному місті). Територію для майбутнього саду теж підібрали ще до революції – у південно-західній частині головного міського пагорба (Соборної гори), у степу поряд із Міськими дачами, що тяглися тоді на кілька верст майже до нинішньої Підстанції. У 1910 р. Міська Управа виділила Міністерству землеробства ділянку землі, прилеглу до Жандармської (нині Червоноповстанської) балки, напроти Міських дач, для організації наукової сільськогосподарської станції. Саме в цій місцевості двадцять років пізніше виникне Ботанічний сад.

Доповідь про користь відкриття в місті Ботанічного саду надрукована в 1915 р. А тим часом на повну силу розпалювалася пожежа Першої Світової війни, на обрії вже з'явилися ознаки прийдешньої революції, що перемінила режим і знищила еліту старої інтелігенції, разом з її клубами і товариствами... Десять років нікому не було справи до створення Ботанічного саду. Ідею цю реалізували іншим часом інші люди. Щоправда, теж з «дореволюційної» інтелігенції, частина якої якимось дивом вижила в революційних катаклізмах.

Сучасний Ботанічний сад створювали двічі

Організація Ботанічного саду в Дніпропетровську під час «сталінського стрибка» супроводжувалась неабиякими перипетіями.

- Багато десятиліть офіційною датою заснування Ботанічного саду ДНУ вважався 1931 рік, - зауважує Максим Кавун. - Однак у 2006 році мною було знайдено в Державному архіві Дніпропетровської області комплекс документів, які пролили світло на процес формування Ботанічного саду під керівництвом професора Олександра Рейнгарда. Ці джерела дають іншу хронологію виникнення Ботанічного саду – починаючи з 1929 року.

Найбільше інформації дає «Доповідна записка до організації в м. Дніпропетровському Ботанічного Саду», підписана його засновником і першим директором, професором О. Рейнгардом.

З цієї записки та інших джерел ми дізнаємося справжню хронологію та обставини влаштування дендропарку. Виявляється, ще в 1927/28 році Дніпропетровська «Науково-дослідча катедра біології» почала клопотання про відкриття в місті ботанічного саду. Безпосереднім натхненником, ініціатором та куратором такої акції був завідувач «катедри» професор О.В. Рейнгард.

Рішення про створення Ботанічного саду в Дніпропетровську було вперше прийнято в 1929 р. 16 травня 1929 р. міська рада ухвалила «відвести під міський ботанічний сад 11 десятин землі в районі міських дач», забезпечити ботсад певною кількістю насіння та саджанців, а також провести планування дільниці «в порядку громадських робіт». А 23 грудня 1929 р. міськрада відпустила на організацію ботанічного саду перші 5.000 карбованців.

Дніпропетровський ботанічний сад був заснований як спеціальна науково-дослідна установа на гроші міського бюджету. З 1 жовтня 1930 р. Ботанічний сад повністю перейшов на фінансування з держбюджету й надалі підпорядковувався сектору науки Народного комісаріату освіти УСРР в Харкові.

Що ж вдалося зробити реально? Розповідають документи:

«За весняні місяці [1930 р.] за рахунок відпущених коштів було переведено такі роботи: 1. Вся площа, що її відведено Ботсаду, зорана. 2. На території Саду проведено водогін в 185 метрів завдовжки. 3. На краю дороги посаджено алею в 500 дерев та жива огорожа. Проте в осени 1930 року в зв’язку з переплянуванням міста та відводом Інституту Інженерів Транспорту частини території ботсаду з алеєю дерев та водогоном їх треба буде переносити».

Рейнгард просив на переоблаштування ботсаду 15.396 крб 60 коп. В записці ще маса цінних пропозицій. Зокрема, звертає увагу прохання «зробити огорожу (з колючого дроту) з боку вулиці», для запобігання можливому псуванню майна та саджанців з боку окремих відвідувачів.

Цікаво, що професор пропонував ділянку саду площею 13,05 га розбити на дві ділянки: «на одній площею в 8,5 га улаштувати парк, на другій вмістити науково-дослідницьку частину; ділянки розділити топольовою алеєю». Рейнгард відмічав, що «предбачений парк є не лише ботанічним парком, але й повинен бути парком громадського користування».

Рейнгард вимушений був резюмувати: «таким чином вся попередня робота та потрачені кошти в тім разі, коли не будуть проведені в життя вищезгадані наші предложення підуть на марне й ідею про заснування в Дніпропетровському Ботанічного Саду доведеться відкласти на майбутні роки».

Перший Ботанічний сад частково «з’їв» ДІІТ

Але цього разу ідея про організацію Ботсаду таки втілилася в реальність.

Для чого ж довелося фактично два рази засновувати ботанічний сад? Справа в тому, що під час «сталінського стрибка» кінця 1920-х – на початку 1930-х рр. місто почало робити свій «великий стрибок» у південно-західному напрямі. Ось тоді великі порожні ділянки землі на схід від Червоноповстанської (зараз - Довгої) балки стали об’єктом конкуренції різних установ під майбутню забудову. Саме ж місто закінчувалося тоді на розі вулиць Лагерної та Курінної (суч. просп. Гагаріна та Телевізійної).

Більшість вищих навчальних закладів Дніпропетровська виникла саме на початку 1930-х рр., в часи «соціалістичної модернізації». Їх треба було належним чином розмістити й створити інфраструктуру. А район Міських дач став одним з епіцентрів інтенсивного будівництва. Чи не першим величезну ділянку під забудову тут отримав ДІІТ – Дніпропетровський інститут інженерів транспорту. Вже у 1934 р. була збудована радіовежа на розі сучасних просп. Гагаріна та вул. Казакова. Лінія Лагерної вулиці в швидко подовжилася, й зараз саме вона розділяє городки ДІІТу та ДНУ (із Ботанічним садом включно).

Коли шукали велику ділянку для корпусів ДІІТу, зупинилися на районі Міських дач. Але виявилося, що трохи раніше ці гектари віддали... Ботанічному саду, на яких вже розпочали посадку рослин та прокладку інженерних комунікацій. Причому цей частково обжитий сегмент виявився... прямісінько на шляху Лагерної вулиці, оскільки ніхто не замислився над перспективним плануванням району.

Що ж робити? Влада вирішила – частину вже культивованих ділянок забрати й віддати ДІІТові, а Ботанічному садові виділити додатково великий шмат землі безпосередньо на східному схилі балки й наново засадити його рослинами. Напевне, нелегко на це було дивитись професорові Рейнгарду, проте виходу в нього не було.

Дирекції Ботанічного саду, в особі проф. Рейнгарда, залишилося тільки прохати міську владу:

«З огляду не те, що водогін протягом 185 м, що був улаштований на території саду, відійшов під територію Інституту Інженерів Транспорту, просити адміністрацію Інституту дати можливість... надалі прокласти водогін на території Ботсаду». І ще попросили «Звернутись до адміністрації Інституту Інженерів Транспорту з проханням на заміну тієї шкоди, що її зазнав Ботсад при переплянуванні міста (дерева та їх посадка, кілки, оранка ґрунту). Прийти на допомогу Ботсаду відпуском потрібних матеріалів...».

Чи це було здійснено – достеменно невідомо.

28 травня 1931 р. Дніпропетровська міськрада відпустила Ботанічному саду «за рахунок фонду непередбачених витрат 4.544 крб.». Це було значно менше, ніж пропонував Рейнгард у кошторисі, але достатньо для нового облаштування Ботсаду. Рішення міськради стало маленькою особистою перемогою Рейнгарда, яка нарешті, й привела до остаточної організації дендропарку.

Остаточне заснування Ботанічного саду

«Нове заснування» Ботанічного саду відбулося у тому ж 1931 р. Навесні, ще до офіційного рішення міськради, співробітники кафедри ботаніки Дніпропетровського інституту народної освіти (ДІНО, зараз ДНУ) та студенти під керівництвом О.В. Рейнгарда розпочали першу висадку дерев на південно-східному схилі Червоноповстанської балки, біля Міських дач. 13 травня 1931 р. міська газета «Зоря» повідомила, що «відкрито наукову установу – ботанічний сад (у районі міських дач) на площі 12 га».

Результати не заставили на себе довго чекати. З 1933 р. Ботанічний сад став науково-дослідним підрозділом Дніпропетровського інституту народної освіти (ДІНО), який згодом став називатись Дніпропетровським державним (зараз – національним) університетом.

У березні 1934 р. «Зоря» писала, що «за три роки свого існування сад значно виріс і поповнився рядом нових культур. Із відведених під сад 13,5 га, на сьогодні 8 га вже засаджено деревами 165 видів. Серед них є 60 видів дерев, що досі ніколи не росли в Дніпропетровську. Це корейський персик, кедр, манчжурський горіх, манчжурська оралія, японська вишня, китайська гліцинія, японський дуб, пробкові дерева і чимало інших. Відзначалося, що «організація ботанічного саду в Дніпропетровську дає можливість провадити науково-дослідну роботу в галузі геоботанічного дослідження всієї флори Дніпропетровщини».

Життя розставило все на свої місця, й з 1931 р. ботанічний сад вже не переходив на інше місце й «мирно ужився» з розташованими навпроти корпусами ДІІТу.

Засновник Ботанічного саду знайшов вічний спочинок у своєму дітищі

Наполегливість професора О.В. Рейнгарда у питанні влаштування дендропарку, привела, врешті-решт, до закономірного успіху. Основною проблемою, над якою працювали науков¬ці новоствореного Ботанічного саду, стало впровадження в культуру степової зони України нових порід рослин, вивчення біології розвитку декоративних культур, підвищення врожайності кормових рослин. Під його керівництвом за 10 років випущено 5 наукових збірників Ботанічного саду.

З 1941 по 1944 pоки Олександр Рейнгард працював в евакуації у П'ятигорському фармацевтичному інституті, згодом у Кутаїсі. У 1944 p. повернувся до Дніпропетровського університе¬ту і знову очолив кафедру фізіології рослин. Під його керівництвом колектив кафедри працював над науковою тематикою «Дослідження стимулюючої дії ультракоротких хвиль на процеси пророщування насіння та подальший розвиток рослин».

Але підірване здоров’я дало про себе знати.

Помер Олександр Рейнгард 4 січня 1945 pоку. Засновник і перший директор ботанічного саду похований тут само, за власним заповітом. Згідно з рішенням влади міста та вченої ради ДДУ вчений був похований у Ботанічному саду.

Недалеко від оранжереї стоїть невеличкий пам’ятник професору О.В. Рейнгарду – гранітне деревце з обрубаними гілками. Такі пам’ятники були надзвичайно популярні в першій половині ХХ століття. Але в цьому випадку пам’ятник ще й дуже символічний та пронизливий. Напис гласить:

«Профессор Александр Владимирович Рейнгард
Основатель ботанического сада.
30/III-1883 – 4/I-1945».

Довгі роки ім'я засновника Ботанічного саду було відоме переважно спеціалістам. Починаючи з початку 2000-х років піднімалося питання про присвоєння імені Олександра Рейнгарда одній із вулиць міста. У 2008 році ДНУ надав клопотання про присвоєння імені професора вулиці Бронетанковій (примикає до Ботсаду зі східної частини). Однак тоді міська влада не відреагувала на це прохання. Тільки у 2016 році, в рамках декомунізації, ім'я професора Рейнгарда отримала одна з вулиць, які ведуть прямо до Ботанічного саду (колишня Арсенічева).

Народжений з третьої спроби, дніпропетровський Ботанічний сад уже в перше десятиліття свого існування відбувся як головний центр такого профілю на Південному Сході України. Тут вивчали й вивчають закономірності адаптації рослин до нових кліматичних умов.

Ботанічний сад Дніпровського національного університету – зелена скарбниця міста й краю, важливий науково-дослідний та рекреаційний центр. Тут зберігаються і культивуються рослини декількох тисяч видів, котрі не росли раніше в Степовій Україні й були завезені з інших куточків світу. У серпні 1963 року Ботанічний сад було оголошено заповідною територією, в серпні 1996 року цей статус підтвердив Указ Президента України. У 1975 році в центрі саду було зведено оранжерею для зберігання колекції екзотичних рослин.

Серед щільної забудови головного пагорбу Дніпропетровська Ботанічний сад виглядає дійсно екзотичною природною прикрасою. Він є науковою базою практики студентів – біологів та одним із найкрасивіших зелених куточків міста на Дніпрі.

***

Гуляючи алеями Ботанічного саду, обов’язково відвідайте могилу його засновника – професора Олександра Рейнгарда. Невеличке гранітне деревце, над яким співають птахи – привід задуматися про вічні цінності, про нашу особисту місію на цій землі, про життєву гармонію кожного з нас», - завершує Максим Кавун.