Таємниці історії: 240 років наша область тяглася від Бессарабії до Кубані

У квітні 1783 року було утворено Катеринославське намісництво, яке займало вражаючу площу у майже 13 мільйонів десятин!

Звичайно, ця територіально-адміністративна одиниця докорінно відрізняється від нинішніх українських областей. Гігантське Катеринославське намісництво було утворено 10 квітня 1783 після об'єднання в нього і без того дуже великих Азовської та Новоросійської губерній.

Намісництво мало величезну площу в 12741874 десятин землі, воно ділилося на 15 повітів, але в ньому, за офіційними даними, проживало всього 708 190 осіб.

У такому вигляді ця адміністративна одиниця проіснувала 13 років.

Детальніше про історію Катеринославського намісництва розповів Андрій Копач на сторінці ДніпроКультура:

«10 квітня – 240 років тому (1783 р.) після злиття Новоросійської і Азовської губерній було створено Катеринославське намісництво.

У другій половині XVIII ст. землі сучасної території Дніпропетровської області входили до складу Новоросійського краю. Адміністративні кордони Новоросії в цей час зазнавали постійних змін, причому перекроювалися як внутрішні (провінційні та повітові, так і зовнішні губернські) кордони. Остаточно встановилися вони лише на початку XIX ст. після створення тут Катеринославської, Таврійської та Миколаївської (Херсонської) губерній.

Початок адміністративного устрою краю було покладено у 1775 р. Після закінчення російсько-турецької війни та підписання Кючук-Кайнар-джийського миру до складу Росії увійшли нові землі між Дніпром і Бугом і на узбережжі Чорного моря. Територія Новоросії значно збільшилася, що призвело до внутрішніх і зовнішніх змін кордонів регіону.

За Указом від 14 лютого 1775 р. із частини Новоросійської губернії, створеної ще у 1764 р., утворюється нова, Азовська губернія. До складу її увійшли Бахмутська й Азовська провінції (міста Азов, Таганрог, Керч, Єнікале, Кінбурн, земля Війська Донського).

Після ліквідації Запорозької Січі у червні 1775 р. вийшов новий указ про розподіл земель між Новоросійською й Азовською губерніями. Всі землі Запорозької Січі (по обидва боки р. Дніпра) отримала Новоросійська губернія. Центром її стало місто Кременчук (тепер Полтавської області). Губернським містом Азовської губернії тимчасово, до побудови нового губернського міста, стала Белевська фортеця (тепер м. Красноград Харківської області). Губернатором Азовської губернії було призначено Василя Олексійовича Черткова, який за дорученням Г.О. Потьомкіна провів пошук місця для будівництва Азовського губернського центру. Вдалим, на погляд губернатора, було визначено місце на лівому березі Дніпра, там, де р. Кільчень впадає до р. Самари (С.Б. Ревский «Екатеринослав Кильченский», с. 12). Тоді ж місто отримало свою назву – Катеринослав.

Новий перерозподіл території між Азовською та Новоросійською губерніями відбувся у 1776 р. За Указом від 20 квітня 1776 р. землі Запорозької Січі, що були розташовані на лівому боці Дніпра, увійшли до складу Азовської губернії.

Таким чином, територія сучасної Дніпропетровської області була поділена по Дніпру. Лівобережна її частина увійшла до складу Азовської, а правобережна – до Новоросійської губернії. Після цього кордони обох губерній до їх з’єднання в Катеринославське намісництво майже не змінювались.

Після приєднання Криму до Російської імперії відбувся новий адміністративний розподіл краю. У 1783 р. із Азовської та Новоросійської губерній створюється Катерино-славське намісництво, що мало територію 12 741 874 десятин і 708 190 чоловік населення і було поділено на 15 повітів, межі яких, як правило, не збігалися з кордонами колишніх, більш дрібних повітів Азовської та Новоросійської губерній (їх було 21). Територіально ці повіти з незначними змінами в площах і назвах, продовжували існувати до 1796 р.».