Виставка робот Анжеліки Рудницької «Прамісто»

Дніпропетровський історичний музей представляє виставку робот Анжеліки Рудницької «Прамісто» (вишивка)
Відкриття виставки відбудеться 3 квітня о 16.00

Коли говорять про Україну, часто говорять про її жіноче єство. Про політиків - Королеву Франції Анну Ярославну та турецьку султаншу Роксолану, про письменниць Лесю Українку та Марко Вовчок, про акторок Марію Заньковецьку та Соломію Крушельницьку. Останнє століття дало Україні видатних і неповторних художниць – Катерину Білокур, Марію Приймаченко, Тетяну Яблонську. Безумовно, в їхньому ряду і неповторне мистецтво Анжеліки Рудницької.

Анжеліка мислить циклами, серіями робіт, які, наче сторінки, створюють глави книги, а глави складаються в трактат про справжній українській Всесвіт, де поєднані одним відчуттям і світоглядом Трипілля і Київська Русь, монументальність Кам"яної Могили і орнаментика скіфів, подільські весільні рушники і поліські народні ікони. І є у цьому всесвіті впливи усіх інших всесвітів - індійського і татарського, російського, польсько-литовського, єврейського, турецького, австро-угорського, румунського, які вже давно увібрали в себе краплі українського світу.

Спочатку Україна захоплювалася Анжелікою, як поп-зіркою. Вона була автором і ведучою популярного щоденного музичного телепроекту „Територія А", який на найрейтинговішому телеканалі відкривав країні нових зірок і нову музику, та співачкою, що зараз має в своєму активі 5 альбомів українською та французькою мовами, півтора десятки відеокліпів і тисячі прихильників. Про Анжеліку-художника ми дізналися пізніше, в 2004 році, коли дівчину спіткала справжня біда - її паралізувало, хвороба прикувала її до ліжка. Зрозуміло, Анжеліка не могла співати, виходити на сцену, працювати в телеефірі. Але, як митець, вона не могла не творити. Саме тоді, у найважчий для Рудницької-людини час народилася Анжеліка Рудницька-художник. На противагу хворобі, болю і самотності вона вигадала власний світ, наповнений яскравими барвами, архаїчними символами і життєрадісною силою. А головне - глибиною почуттів, мистецьким талантом та оптимізмом.

І зробила вона це за допомогою голки то нитки. Анжеліка розповідала, що якось на початку хвороби впіймала себе на тому, що в уяві розмальовує стелю. Попросила фарбу, олівці, але творити ними у ліжку було неможливо. Тому згадала уроки, які давали їй і бабуся, і мама – уроки вишивання. Пізніше її техніку охрестили вишиваним живописом. Анжеліці вдалося перетворити народну вишивку в сучасне мистецтво. Роботи художниці, опираючись на багатовікові традиції народного мистецтва, є абсолютно авторськими, абсолютно українськими і водночас модерними та мультиетнічними.

Головний і улюблений образ Анжеліки - дерева. Це й не дивно, адже для українців споконвіку дерево життя – це сакральний символ. Але це дерево, як і саме життя, у кожного своє. Особливі дерева і у Рудницької. Фантастичні, неповторні, розкішні - вони виростають у поетичному „Саду чеснот", витворюють „Праліс" краси і мрій, підносять глядача до вічності. А перше дерево, яке створила паралізована Анжеліка, було без коріння. Воно ніби летіло над землею. До речі, саме це дерево стало символом благодійної акції, спрямованої проти раку молочної залози.

Дерево - символ життя і роду, відголосок райського першопочатку і першознання. Дерево - така проста й зрозуміла рослина. І водночас, таємничий сповнений сакрального змісту знак. Дерево - один з найдавніших елементів та символів пракультур, збережений майстрами першоремесел і улюблений сучасними митцями. Дерево було одним з головних символів українських рушників, колядок, казок, міфів. Давнє уявлення про дерево, закладене в народній творчості, це своєрідне звернення до нашого розуму і почуттів.

А ще Анжеліка помітила, що дерево за суттю і формою схоже на яйце. В українській традиції є своєрідний „Ноев ковчег", унікальне першоджерело усього сущого - „яйце-райце", з якого народжувалося Усе. В українській традиції є „писанки" - розмальовані спеціальними символами яйця, що стали атрибутом Великодніх (Пасхальних) свят. Один з мистецько-філософських феноменів Рудницької - створення своєрідного симбіозу дерева життя, писанки і яйця-райця, що представлені в циклі „Дерева —писанки".

Мистецтвознавці стверджують, що Рудницька створила іконостас генетичної пам'яті українського народу, поєднавши вперше в українському і світовому мистецтві згадані архаїчні символи. Її цикл „Дерева-писанки" (Сад чеснот) по-доброму шокував, як фахівців-етнографів, так і спеціалістів у галузі модерного мистецтва. Приємним доповненням до мистецьких робіт художниці є й арт-дизайнерська лінія, яку вона назвала „ЕтноГламур". До цієї лінії входять інтер'єрні предмети, які вже сьогодні прикрашають квартири і офіси відомий в Україні людей. Про ці роботи ви можете довідатися на сайті www.ethnoglamour.rudnytska.соm. У цих роботах вражає не лише, як завжди, глибина образів та тонкий композиційний і колористичний слух, а й доведений до ідеалу принцип рушника, коли ліві і праві, верхні і нижні половини абсолютно симетричні.

Мистецькій історії Анжеліки Рудницької лише декілька років. У її активі близько 60 робіт. Але в неї за плечима вже понад 10 персональних виставок, адже її роботи не живуть в майстерні чи в приватних колекціях, а безкінечно мандрують з музею в галерею, з виставки на фестиваль, з міста в місто, з країни в країну, відкриваючи світові Український Всесвіт.

Виставка працюватиме до 3 травня 2009 р.
З 10.00 до 16.30
Вихідний – понеділок
Ціна квитка – 4 грн. (дорослий)
2 грн. (шкільний, студентський)
Довідки за тел.: 46-34-22
або на сторінці музейного сайту