10:41
Труднощі отримання паспорта суб'єктами пробації
09.11.2021 10:36
Ідея безпечного суспільства декларується багатьма законами України. Мета Закону України «Про пробацію» також визначає забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або покаранням з випробуванням. Для досягнення цієї мети здійснюються наглядові та соціально-виховні заходи.
Соціально-виховна робота, яку проводять інспектора та психологи відділів пробації з засудженими, які перебувають на обліку, передбачає певний комплекс заходів та допомогу у вирішенні соціальних проблем. Однією з частих нагальних проблем у засуджених (суб'єктів пробації) є відсутність документів, що засвідчують їх особу. Як правило, попередні документи були втрачені. Для відновлення паспорта до відділення Державної міграційної служби України або Центру надання адміністративних послуг потрібно надати певні документи:
Заява про втрату паспорта. Її можна написати на місці за зразком.
Чеки про оплату адміністративного збору або штрафу.
Довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Довідка про місце проживання (довідка органу реєстрації встановленого зразка).
Для людини, яка веде соціально сприятливий спосіб життя, надати такі документі не є проблемою. Крім того, сама людина дуже зацікавлена в найскорішому отриманні нового паспорта. По-іншому складається у житті суб'єктів пробації. По-перше, вони байдуже ставляться до самого факту наявності чи відсутності в них документу, який посвідчує їх особу. По-друге, оплатити штраф або адміністративний збір у них немає можливості, тому що їх доходу вистачає на задоволення тільки базових потреб (харчування та одяг) або мають різні хімічні залежності. Довідка про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків також може бути втраченою або не отриманою. Місце реєстрації може бути відсутнім взагалі, а місце проживання може бути не постійним. З таких причин потрібні довідки для відновлення паспорта вони не можуть надати.
У таких ситуаціях працівники відділів пробації проводять з суб'єктами пробації роботу з корекції байдужого ставлення до документів, намагаються мотивувати їх отримати паспорт. Ресурсів для вирішення інших питань для отримання паспорта засудженими служба пробації немає. Мабуть, це питання потрібно вирішувати на рівні окремих соціальних служб держави або за допомогою громадських або волонтерських організацій?
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Нотатки психолога: історія успішних змін
02.11.2021 08:01
З суб'єктом пробації Володимиром (так будемо називати героя нашої історії) я познайомилася у лютому 2020 року. На той час 43-річний Володимир вже один рік перебував на обліку в одному з районних відділів філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Чергове умовне покарання він отримав за грабіж. Попереду у нього ще два роки реєстрацій, роздумів про зміни та можливість реальних дій.
На перших зустрічах, перед початком психологічної діагностики особистісних властивостей та можливостей Володимира, обговорення його цінностей та настанов відбулись інтерв'ю, у яких суб'єкт пробації розповідав про різні періоди свого життя та про мотиви правопорушень, які він скоїв. Виявилося, що за плечима Володимира багатий досвід вживання наркотичних речовин та кримінальних вчинків.
Розповімо про Володимира. Володимир – це енергійний чоловік невисокого зросту з міцною статурою і впевненою поведінкою. Природа наділила його неабиякими інтелектуальними здібностями: висока пізнавальна активність, допитливий розум, стратегічне мислення, підприємницькі здібності, власна система цінностей. В індивідуальних особливостях особистості Володимира переважають характеристики Діяльного і Авантюрного типів, а саме: він любить ризикувати і проявляти ініціативу, вміє заражати своєю активністю інших людей, він не дуже хвилюється про інших, тому що вважає, що кожен може подбати про себе сам; він вміє знаходити друзів і впливати на людей, не дозволяє іншим скористатися своїми власними перевагами, однак вміє користуватися перевагами інших, здатний занурюватися у глибокі стосунки, схильний до саморуйнівної поведінки, уникає будь-яких обмежень, впевнений, що найкращий захист – це напад, коли відчуває загрозу, готовий нападати першим, має завищену самооцінку, загострене почуття справедливості і почуття власної гідності. До 2016 року у Володимира була ще одна психологічна особливість, яка проявлялася лише в інтенсивних стосунках: на початку стосунків він їх ідеалізував, а потім обов'язково знецінював.
Зупинимося на його соціальній ситуації розвитку, на відносинах, в яких зростав і формувався Володимир. Це була звичайна радянська сім'я: мама вчителька, тато військовий, молодша сестра. До восьмого класу навчання Володі їх сім'я проживала у Німеччині, за місцем служби батька, у невеликому військовому містечку. У матеріальному плані сім'я мала стабільний високий дохід. Володимир каже, що в той час він був домашньою дитиною, добре вчився, займався у секціях, але як хлопчисько постійно «чудив» та вдавався до ризикованих вчинків. Його витівки завжди закінчувалися фізичним і жорстоким покаранням з боку батька. За його спогадами, мама ніколи не перешкоджала таким покаранням і не проявляла співчуття після них. Виявилося, що у пам'яті Володимира збереглися спогади, в яких батько по відношенню до нього проявляв безпричинну агресію, а мама залишалась осторонь. «Теплих емоційних стосунків у родині не було ніколи, я пам'ятаю, що часто були сварки, – говорить Володимир та відразу ж стверджує, – але мене любили до певного віку: у мене було все!» ЗНАЙОМА ФОРМА БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ?! Психологічна теорія прихильності, родоначальником якої є англійський психолог Дж.Боулбі, стверджує, що насильство над дітьми формує у дитини базову недовіру до навколишнього світу, і подальше життя такої дитини перетворюється на виживання, на постійне захисне реагування замість того, щоб розвиватися. Розповіді Володимира про його психологічні стани підтверджують цю тезу: «У моєму житті було достатньо ситуацій, коли я відчував тваринний страх, у мене виходило з ним впоратися тільки тоді, коли я переступав через нього та йшов по головах». Склалося так, що саме бунтарська модель поведінки змогла забезпечити Володимиру почуття безпеки і захищеності у світі, який його оточував.
Підприємницькі здібності Володимира дозволили йому почати заробляти вже у 10 класі. Перший бізнес був протизаконний, однак не призвів до покарання. Швидкі й легкі гроші, за словами Володимира, в той час були для нього чудовою мотивацією. Закінчивши шкільне навчання, він став студентом вищого навчального закладу, але було не до здобуття знань, він бажав насиченого та ризикованого життя. На той час Володимир вже тісно спілкувався з однолітками, які починали вживати наркотики. Перше вживання наркотичних речовин почалося після розлуки з коханою дівчиною. Сильні негативні переживання вдалося погасити вживанням наркотиків. Організм Володимира виявився толерантним до наркотичних речовин, і за короткий час особистість Володимира перетворилася на особистість наркомана, яка стала керувати його рішеннями, відносинами та вчинками. Досвід вживання наркотичних речовин у цілому склав 24 роки. Вживання наркотиків і відмова від них (у Володимира були періоди тверезості) завжди були пов'язані із зовнішніми обставинами. Думка про те, що тверезість потрібна йому самому ніколи Володимира не відвідувала. Зараз Володимир впевнений, що якби не було наркотиків у його житті, то не було б і судимостей. Також він стверджує, що завжди мав свою систему цінностей, він є сам для себе авторитетом, а людей оцінює тільки за їхні вчинки.
Соціально сприятливі зміни у житті Володимира, які стали помітними у 2020 році, насправді почалися з 2012 року. Сукупність знакових подій, вчинків та стосунків з людьми навколо нього змогли переформувати базову недовіру до світу у Володимира на довірливіше ставлення до оточення й до самого себе. Все почалося з повної відмови родини від Володимира, після якої він познайомився з жінкою (згодом вона стане його дружиною). Нове знайомство приносить у життя Володимира підтримуючі та теплі стосунки, які, однак, Володимир не відразу навчиться берегти. Протягом чотирьох років він несвідомо буде влаштовувати перевірки своєї коханої. На щастя, кохана успішно пройде усі випробування, вона прийме його різним, прихильність між ними виникне й стане надійною. Остаточною знаковою подією стане зрада близького знайомого з кримінального оточення. І у січні 2020 року Володимир прийме вольове рішення – він припинить вживати наркотичні речовини і обірве усі зв'язки з кримінальним світом. Ресурсний стан базової довіри до світу й надійна прихильність дружини зроблять добру справу, вони допоможуть Володимиру завершити ШЛЯХ ВИЖИВАННЯ і почати ШЛЯХ РОЗВИТКУ. Позитивні результати вольового рішення не змусили себе довго чекати, а саме, вже через півроку Володимир відновлює паспорт, водійські права, ще через 8 місяців йому вдалося отримати роботу, яка йому подобається. Зараз Володимир про своє життя каже так: «Я навчився розставляти пріоритети. Я довго йшов до того, що зараз маю і якщо я зірвуся, то все втрачу!» Такі слова говорять про новий світогляд Володимира: він тепер не знецінює відносини з людьми, він докладає зусиль, щоб їх зберегти, він дорожить роботою і довірою, яку надають йому його близькі. У житті Володимира все рідше і рідше відбуваються події, які викликають у нього страх, і, як наслідок, у нього зараз немає необхідності нападати або захищатися. У житті Володимира частіше з'являються події, у яких він реалізує бажання розвиватися, творити й планувати майбутнє.
Необхідно сказати про вплив працівників пробації на ті зміни, які відбулись у житті Володимира. Коли Володимир став на облік в органи пробації, він вів себе самовпевнено й наполегливо намагався нав'язати свої правила. На противагу такій поведінці інспектор пробації запропонував йому виконати певні умови, які, з точки зору соціуму, важливі для будь-якого
законослухняного громадянина. Володимир на них погодився. Був укладений джентльменський договір, обумовлені строки. Зобов'язання договору були виконані з обох сторін. Відповідальність інспектора викликала у Володимира повагу і довіру. Так Володимир переконався, що і поза сімейним колом в суспільстві є люди, які зацікавлені в його успіхах, і перебувають вони у колі законослухняних громадян.
На сьогодні є велика надія на те, що Володимир гідно відбуде залишок умовного строку покарання та стане повноцінним та повноправним членом громади.
Наталія Погоріла, листопад 2021 року
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Психофізіологічна суть адиктивної поведінки
23.10.2021 09:53
21 жовтня 2021 року в Амур-Нижньодніпровському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області відбулося чергове відвідування суб'єктів пробації представниками Громадської організації «Український Центр Обслуговування Анонімних Алкоголіків». Було проведено бесіду стосовно психофізіологічних основ адиктивної поведінки.
Інформація, яка була надана суб'єктам пробації:
Більшість дорослих людей незалежно від їх етнічної приналежності, професійного статусу і добробуту мають травмуючий досвід обтяжуючий залежністю. Можна визначитися ще жорсткіше: навряд чи сьогодні можна знайти людину, яка дійсно особистісно вільна від уз тих чи інших залежностей.
Проблема аддиктивной налаштованості стосується всіх нас – хоча б тому, що адиктивна поведінка по суті своїй є неповноцінне-адаптивною в складних умовах сучасного життя. Аддикція – це недосконалий спосіб пристосування до нестерпно складних умов діяльності та спілкування. Аддикція може розглядатися як спроба втечі з реальності в якийсь сусідній смисловий простір, в якому можна відпочити, порадіти, зібратися з силами для того, щоб після знову повернутися в бентежну і небезпечну ситуацію реальному житті.
Психофізіологічна суть адиктивної поведінки полягає в невмінні керувати своїм психоемоційним тонусом. Людина хоче підбадьоритися, попрацювати або порадіти, а його організм не відчуває схильності до такого роду реагування на обставини життя або схиляють до песимізму умови праці.
Людина бажає бути свіжим і підтягнутим, а вантаж депресивних переживань послаблює його. Індивідуум прагне яскравих настроїв і захисту від тривоги і страхів, як від зовнішніх загроз, так і від глибинної незадоволеності собою, а приводів для особливих радощів все немає і немає. Ось тут-то «на допомогу» і приходить відповідний адиктивний агент, будь то алкоголь, марихуана або сигарета. Вони допомагають змінювати тонус без особливих зусиль – тільки за рахунок поглинання зовнішніх психоактивних засобів. Точніше, допомагають лише спочатку, тим самим ПРИРУЧАЮЧИ людину до звичної поведінки, яка стає далі вже немислимою без регулярного звернення за допомогою до адиктивного агента.
Наталія Погоріла,
Амур-Нижньодніпровський районний відділ
філії Державної установи «Центр пробації»
у Дніпропетровській області
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
