Потапенко Андрей Ильич

Андрій Потапенко народився в селянській сім’ї, малював з дитинства, тому вже 1938 року, тринадцятилітнім, вступив до Дніпропетровського художнього училища.

Художник належить до числа людей, на формування особистості та характер творчості яких вплинула Велика Вітчизняна війна. 1943 року він пішов добровольцем на фронт, був поранений, знову повернувсь у стрій і воював до кінця війни. Після 1945 року продовжив навчання в художньому училищі, його вчителями за спеціальністю були М. Панін і М. Погребняк. По закінченню навчання у 1947-му кілька років працював у художньому музеї.

У 50-ті роки художник багато поїздив по Україні, Білорусі, Кавказу, двічі побував у Казахстані в місцях заслання Тараса Шевченка. Ці роки були часом визрівання таланту художника, сприяли формуванню його як майстра. Творчий пошук відбувався у напрямку більшого узагальнення пластики, посилення живописної та композиційної експресії. Ретельне вимальовування деталей у ранніх творах поступово змінювалося більш вільною широкою манерою письма.

З 1954 року Андрій Потапенко почав брати участь в обласних, з 1957-го в загальноукраїнських виставках, представляв свою творчість в інших містах України та Радянського Союзу.
1984 року Андрію Потапенку присуджено звання Заслуженого художника України.