Шукайте диво-квітку купальської ночі

Дохристиянське свято тепла, молодості та кохання збігається з літнім сонцеворотом і співпадає з християнським Різдвом чесного славного пророка Предтечі Хрестителя Іоанна, який проповідував і хрестив багатьох жителів Іудеї і був страчений за виступ проти царя Ірода. Іванів день – це і свято закоханих, які ворожать на долю, і початок купального сезону: «Від Івана до Ілька зве купатися ріка», і очищення душі та тіла: «Іван Хреститель – гріхів відпуститель», і загадування на врожай.

Це свято овіяне таємницями, переказами, легендами, романтичними обрядами та ритуалами. Так, Купало і Марена, його дійові особи, уособлюють священний шлюб сонця i води, чоловічого і жіночого начал. Молодь виготовляє їхні символічні ляльки-опудала: Купала з вербових гілок, Марену – з чорноклену або вишні. Ввечері дівчата і хлопці у вінках та вишиванках збираються разом, здебільшого недалеко від річки. Поблизу обрядового дерева, прикрашеного вінками та стрічками, розпалюють багаття. Навколо нього водять хороводи і співають пісні. Купальське вогнище, за переказами, має магічну силу. Молодь стрибає через вогонь – це своєрідний ритуал очищення. Вважається, якщо пара не розімкне рук, то буде разом. Марену хлопці або спалюють, або кидають у воду.

На Івана Купала дівчата плетуть вінки та ворожать на них. Наші пращури вірили, що вони мають чарівну силу, захищають свою власницю від усього поганого. Пускають за течією вінки із запаленими свічками. Якщо пливе рівно і свічка не гасне – дівчина скоро вийде заміж, якщо крутиться на місці – ще дівуватиме, а як потоне – до розлуки з милим. А красуні до схід сонця вмиваються росою, купаються у річках, аби зберегти вроду.

Через роки пливуть вінки

У ніч Купальську влітку.

Та крізь віки мандрівники

Шукають диво-квітку.

Нехай це свято принесе чудо у ваше життя, а священний вогонь очистить від усього злого. Шукайте свою чарівну квітку любові і щастя.