Інженер-будівельник Микола Цибенко пише п’єси для дітей

Автор вистави для дітей — інженер-будівельник

…Добрий чарівник побудував криницю, яка дарує чудодійну воду — слабким надає сили, злих перетворює у добрих, неохайні стають охайними. Проте такої дії чарівної криниці не міг витримати злий чарівник, який вирішив заплутати криницю павутиною з допомогою залізного павука. У боротьбу з павуком вступають Свинка, Вовчик та Півник. I хоча втручається злий чарівник, але все ж справедливість перемагає i злому чарівникові нічого не зостається як втікати.

Цього року в молодіжному театрі на Московській відбулася прем’єра лялькової вистави «Чарівна криниця». До цього п’єса інженера-будівельника Миколи Цибенка з успіхом поставлена в Луганську і йде там українською мовою під оплески юних глядачів. Казка побудована на вічному протистоянні добра i зла. А ще у цьому творі на повен голос звучить актуальна тема екології.

Земляк Богдана Хмельницького

Микола Іванович Цибенко родом з історичної Чигиринщини. А, отже, є земляком Богдана Хмельницького. Нагадаймо, що в середині 17-го століття Чигиринщина була центром боротьби українського народу за створення державності. Тоді Чигиринський полк став не тільки військовою, а й адміністративно-територіальною одиницею, а села Боровиця, Жаботин, Медведівка та інші — сотенними містечками. А Богдана Хмельницького поховали в Суботові.

Наш герой народився 73 роки тому в селі Боровиця Чигиринського району на Черкащині. Стара Боровиця знаходилася на місці сучасного Кременчуцького моря. Дніпро біля села розгалужувався на три рукави. Поміж ними — острови з величезними осокорами, кущами лози та заростями неймовірно смачної ожини. Поруч пасовище, яке діти називали Кулик. Сільські хлопчаки та дівчатка пасли там корів. Миколка теж з ними розділяв таку потрібну на селі роботу. А ще — учився в школі. До школи пішов у першому повоєнному році.

Дитинство його минало у справжньому старовинному українському селі. Разом з довкіллям входили в серце і душу хлопчика і мова, і звичаї, і кривулясті вулички, і спілкування між людьми.

— Все це запало і мені в душу, — зізнається Микола Цибенко, — тому якісь елементи життя старої Боровиці легко знайти і в тих художніх творах, які я створював і створюю.

Шкільні роки завжди неповторні, а п’ятдесяті роки в його школі були особливі. Микола Іванович досі поіменно пам’ятає всіх, хто навчав уму-розуму, розвивав таланти.

Школу юнак закінчив 1956-го. Тоді ж вступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

Він визначав вартість багатьох об’єктів

— Отримавши диплом інженера-будівельника в 1961 році, я поїхав за розподілом до Казахстану у цілинний радгосп. Там працював виконробом, — розповідає Микола Цибенко. — І зустрів багато переселенців з України. Вони вирізнялися своєю співучістю. У Казахстані одружився, там же народився син. Проте Україна вабила до себе. Тож я з родиною переїхав на Придніпров’я та працював у будівельному управлінні у Вільногірську. Пізніше перебрався до Дніпропетровська, де в проектному інституті працював аж доки не став пенсіонером. Водночас дуже цікавився новинками техніки, передплачував науково-популярні часописи. Народжувалися власні технічні ідеї. Одну навіть вдалося запатентувати — це «Застосування шприца як засобу для внесення в грунт речовин для вирощування рослин.

Проектний інститут (ДДПІ – Дніпровський державний проектний інститут), в якому працював Микола Цибенко, на щастя, ще виживає в складних ринкових умовах до цього часу. Хоча і стиснувся з двох тисяч працівників до декількох сотень. Наш герой працював головним фахівцем кошторисного відділу. Брав участь у визначенні вартості безлічі об’єктів, які проектував інститут, — від ракетобудування до соціально-культурного напряму. Тут проектували й об’єкти «Монетного двору» у Києві.

Як підвищити врожай…

Той, хто дивився кінокомедію Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка», напевне пам’ятає сцену, коли трійці героїв вдавані медпрацівники проводять «профілактичні» уколи шприцами різного розміру. До чого тут урожай? Виявляється — до підвищення урожайності будь-яких рослин безпосереднє відношення мають… вищезгадані шприци.

Вони використовуються в медицині, в харчовій промисловості, при обслуговуванні автомобілів та ще в деяких технічних сферах. Аналогів вживання шприців у сільському господарстві Цибенко не знайшов. Ось і подав заявку на корисну модель, на яку й отримав патент №41359.

Різного розміру шприци використовуються як агротехнічні засоби при вирощуванні рослин, а конкретно для зрошування, підживлення, внесення в грунт хімічних розчинів для захисту рослин, аерації грунту.

Розповсюджені методи зрошування, підживлення, внесення в грунт хімічних розчинів для захисту рослин, аерації грунту мають недоліки, яких неможливо позбутися за існуючих способів вирощування.

— Завдання корисної моделі, — розповідає винахідник, — підвищення ефективності зрошування, підживлення, внесення в ґрунт хімічних розчинів для захисту рослин, аерації ґрунту за рахунок безпосереднього донесення до коренів рослин води, розчину чи, наприклад, повітря для аерації.

Ефективність і швидка окупність застосування методу шприцювання не викликає сумніву. Особливо за екстремальних погодних умов. Велику користь метод шприцювання приніс би і в домашньому господарстві та на дачах.

Проблема в тому — хто візьметься за виготовлення вищезгаданих пристроїв. Варто було б розпочати хоча б з малого — виготовлення компактних ручних пристроїв для шприцювання (в комплекті з голками різного розміру, узгоджених з агрономами).

Зацікавлені можуть зателефонувати Миколі Івановичу за номером (056) 763-86-74.

І млин для Монастирського острова

А Цибенко на цьому не заспокоївся. Пару років тому він звернувся до директора Дніпропетровського історичного музею з черговою пропозицією. Він висунув проект-ідею «Гідроенергетична установка «Равлик», суміщена з водяним млином».

Кошти для будівництва, вважає він, можна було б залучити позабюджетні, якщо проектом передбачити і магазин, який би реалізовував предмети народного мистецтва. Отже, реально залучити бізнес-структури.

Як додаток до свого листа долучив опис та ескізні креслення гідроенергетичної установки «Равлик».

— Розповсюджені гідроенергетичні установки або великої потужності, або мають низку незручностей при практичному використанні, вважає винахідник. Тому він і запропонував гідроенергетичну установку „Равлик” потужністю до 1000 кВт. Її можна повністю виготовити на заводі і швидко змонтувати навіть на невеличкій річці.

Завдання проекту (крім етнографічного) — отримання дешевої електроенергії екологічно чистим способом. Винахідник переконаний, що будівництво млина окупиться менше ніж за рік. До пропозиції подав і креслення.

Інженер і п’єси для дітей

Літературною творчістю Микола Цибенко займається постійно — ще від шкільних років. Лірика, оповідання, драматичні твори, сценарії мультфільмів. Їх використовують дітки з навчальної студії мультфільмів «Веснянка» у Дніпропетровську.

Усього видав вісім книжок та книжечок: «Ключ-трава» (вінок сонетів), казки «Лисяче серце» та «Пригоди Тихослава», «Сім казок» (за мотивами народних казок), «Елементи віршознавства» (книжечка для початківців), збірка сонетів «Ожуг», «Надписи» тощо. Його казку для лялькового театру «Чарівна криниця» надрукував журнал «Початкова школа» ще 1995 року. Ця п’єса вже не перший рік йде в Луганському театрі ляльок у постановці режисера, заслуженого артиста України Леоніда Попова. Він, до речі, завідує кафедрою акторського мистецтва та режисури театру ляльок Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

У видавництві «Навіки» Свято-Покровського храму в Рубанівському вийшов альбом художника В. Григор’єва «Україна мила». Там до кожної картини подані віршовані надписи Миколи Цибенка. На його тексти композиторами написані пісні. У мережі Інтернету твори Миколи Цибенка можна знайти на сайтах http://www.chytay.com.ua/ і http://gak.com.ua/.

І це не все. Миколою Цибенком підготовлені до видання збірка вибраних поезій, драматичні твори, казка (в прозі) «Півень Пінь», «Болотяна казка»(для театру ляльок).