Улюблена справа
…Математику Тетяна любила завжди. Ще навчаючись у школі, вона завиграшки розправлялась з логарифмами і задачками будь-якої складності. А от стати вчителем вирішила, можна сказати, випадково, бо з Кіровоградського педінституту їй було недалеко їздити додому. Для неї, домашньої дівчинки, важливо бути якомога ближче до місця, де пройшло дитинство, до батьків, які завжди підтримають і розрадять у важку хвилину. То і пішла на фізмат і з того часу ніскільки не пошкодувала про свій вибір.
Направлення отримала на Дніпропетровщину. Нова велика будівля школи №1 у П’ятихатках тоді, у 1979-у, якраз справляла новосілля, а молода вчителька вперше переступила поріг закладу у якості педагога. З того часу і це місто, і школа стали рідними для Тетяни Василівни. Тим більше, що саме тут вона зустріла свою долю, вийшла заміж за Володимира Пісного, народила двійко діток — Максима і Катерину. Так склалася доля, що жінка рано залишилася вдовою, вже сама, без чоловіка видавала заміж доньку, тепер от радіє онучці Сашенці. Ця мала щебетушка є великою радістю для її душі, з нею по скайпу не може наговоритися бабуся, з нетерпінням чекає в гості свою найріднішу у світі малечу, яка разом з мамою і татом живе на Кіровоградщині.
Бажання творити — нестримне
Тетяна Пісна давно дружить з двома колегами, які прекрасно вишивають. Захоплювалася вона їхніми роботами вже давно, навіть самій не раз хотілось спробувати свої сили у вишивці, та все не наважувалась. Думалось, що заважатиме манікюр, буде незручно орудувати голкою і ниткою. А три роки тому побувала в санаторії у Карпатах, звідки на прохання подруги поїхала в Коломию, на ринок для рукодільниць, щоб купити основу під вишивку. Жінку так зачарувало все, що тут продавали, що вона не втрималася і придбала й для себе основу під ікону Казанської божої матері. Вирішила: будь що буде, а я спробую. І по приїзді вишила бісером першу в своєму житті ікону. Раділа успіху, мов у студентстві, коли успішно складала сесію. Та і як не радіти? Її ніхто не вчив, то ж вона сама!
Перший успіх, як це буває, окрилив і надихнув займатися бісером і далі. Тетяна Василівна робила з нього квіти і отримувала від цього надзвичайне задоволення. Їй було нікому підказати чи допомогти порадою, як саме слід плести з маленьких намистин, — вона працювала по фото. І в неї знов усе вийшло. Що то вже людина впертої вдачі — ніколи не здається! Може, то її астрологічний знак — Овен — таким чином на неї впливає?
Як би там не було, але жила собі наша вчителька, а тут практично в один момент почала займатися творчістю, і вже її не втримати від цього. Та й не варто! Бо з бісером у неї он які дива трапляються: дерева плете такі, що любо-дорого подивитися. Он тендітна берізка, а ось вам і щедра на кетяги горобина. Є у Тетяни Пісної і сакура, і кущик конвалії, виплетені з бісеру. А скільки всього вона щедро роздарувала, радіючи при цьому усмішкам близьких людей!
— Робота з бісером заспокоює, — говорить майстриня, — дарує якесь умиротворення душі. Це доповнює моє відчуття щастя від повноти життя, в якому є цікава робота, улюблена справа. Енергію ж для нових справ черпаю від спілкування з рідними.
Вона знайшла своє покликання, реалізувалася. Тож нині просто не уявляє, що настане той момент, коли вона перестане працювати. Тому відганяє думку, що колись піде на заслужений відпочинок, не буде крутитися, наче білка в колесі.
Полонили Карпати
Що ж надихає на нове у творчості математика за фахом? Та багато що! Роботи інших, які вона регулярно відслідковує у всесвітній мережі, щось цікавеньке у журналі, а то й взагалі — дитячий виріб. Так одного разу, зайшовши в перукарню, щоб у черговий раз причепуритися, вчителька була просто вражена красою лілії, яку зробили з бісеру. Зачудована, вона стала з’ясовувати, чиї ж руки створили таке диво. Виявилось, що лілію зробив племінник майстра-перукаря, хлопчик, який відвідує гурток з бісероплетіння. Жінці дуже захотілося створити таке чудо самій, але паралельне плетиво поки що не підвладне їй. Нічого — буде стимул для подальшої роботи. Адже цю ідею вона від себе не відпустить, доки колись таки не втілить у життя.
Тетяна Василівна вірить у долю, бо розуміє: все буде, як має бути. З властивою справжній жінці мудрістю вона дотримується правила: борись, доки в цьому є сенс, коли ж не можеш змінити обставини, то зміни своє ставлення до них.
— Мені нічого не хотілося змінювати у своєму житті, — зізнається майстриня. — Просто якось життя в мене йшло наче по колу: робота — дім, дім — робота. Тож все частіше відчуваю нереалізоване бажання побачити світ. Я була в Карпатах, якими «захворіла» назавжди, підіймалася на Говерлу — це неперевершені відчуття. Тепер хочеться поїхати в Закарпаття — цього літа планую «рвонути» туди з подругами. А взагалі-то маю велику мрію — побувати за кордоном. Думаю, що і це бажання скоро здійсниться.
Вона вже відкрила для себе багато цікавого, коли взяла до рук бісер, а ще почала працювати з топіаріями. Що нового у творчості очікує на цю талановиту жінку, важко передбачити. Та гадати ми не будемо. Зрозуміло одне: наступного разу це буде щось нове і не менш вражаюче.
Рукотворні дерева
А тепер детальніше розповімо, про її нинішнє захоплення. Топіарій — це сад з художньо підстриженими рослинами та зеленими скульптурами. Мистецтво топіарі має багатовікову історію. У Давньому Єгипті та Персії люди навчилися надавати деревам і кущам геометричні форми. Найбільш відомим прикладом топіарного мистецтва є одне з семи чудес світу — висячі сади Семираміди у Вавілоні.
Оригінальні маленькі деревця, для виготовлення яких використовують натуральні і штучні матеріали, також називають топіарій або європейське дерево. Це — декоративна річ, і тільки від фантазії автора залежить, яку саме крону буде мати дерево. Східні деревця бансаї, як і топіарії, називають деревами щастя, а якщо на гілках закріплені монетки — грошовими деревами.
Топіарій може стати гарним подарунком до будь-якого свята, а також прикрасити інтер’єр будинку, офісу, салону, кафе. Яскраві і незвичайні дерева, що виконані з натуральних матеріалів, які не в’януть і надовго зберігають красу, є прекрасною альтернативою букету з живих квітів, адже радують свого щасливого володаря довгі роки.
Автор: Олена Чернявська
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |