Церковь против Детей. Кто победит?

Шановні громадяни!
До Вас звертаються зневірені, сповнені відчаю, душевного болю, обурення батьки дітей з особливими потребами, яких позбавляють можливості мати нормальні умови для повноцінного розвитку та отримання спеціальної освіти, та можливості в майбутньому стати повноцінними членами суспільства.

Наші дійсно особливі діти ( з синдромом Дауна , ДЦП, епілепсією, фенілкетонурією та іншими складними хромосомними хворобами) навчаються в спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №1 для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку м. Дніпропетровська. Може когось і шокує слово «інтернат», але нашу школу можна назвати «планетою щастя», яка вже понад 60 років виховує, навчає та дає надію на повноцінне майбутнє дітям, які найчастіше залишаються на узбіччі суспільного життя. Нам неможливо навіть уявити, що наші діти можуть позбавитися своєї другої домівки, адже більшість з них перебувають у школі з понеділка по п’ятницю цілодобово, тому що приїздять з усієї області. Саме цей заклад допоміг багатьом з нас повірити у здібності, можливості і майбутнє власних дітей.

Дуже прикро, що загрозою для наших діточок стала церква, а саме Свято- Тихвинський жіночий монастир УПЦ Московського патріархату у м.Дніпропетровську, який прикриваючись благими намірами, намагається у судовому порядку відібрати у наших дітей школу.

Історично так склалося, що у повоєнні роки саме у старих будівлях церкви школа розпочала своє існування. У 1998 році, опираючись на наказ президента Л.Д.Кучми «Про повернення релігійним організаціям культового майна» та за відповідним рішенням Дніпропетровської обласної державної адміністрації , протягом двох років відбувалася поетапна передача у власність Дніпропетровської єпархії УПЦ п’яти споруд, у яких нині функціонує монастир. Дві з цих споруд було збудовано у радянські часи за кошти держави і передано монастирю для зручності розмежування території. У той же час було досягнуто згоди між Дніпропетровським обласним управлінням освіти та Дніпропетровською єпархією УПЦ в особі митрополита Дніпропетровського та Павлоградського Іренея про відсутність взаємних територіальних та майнових претензій (про яку церква чомусь забула).

За останні 10 років держава витратила значні кошти платників податків для капітального ремонту та підтримки приміщень у належному стані, завдяки чому були збережені і старі споруди. А колектив школи-інтернату , ми -- батьки та діти доклали титанічних зусиль для того щоб територія закладу мала сучасний квітучий вигляд, а класи та спальні приміщення стали затишними та зручними для кожної дитини. У школи-інтернату №1 є ще одна особливість – те що не можна побачити або відчути на дотик – її унікальна атмосфера доброти, розуміння і любові, якими пронизано все навкруги. Для нас, батьків, важливим є ще й те, що наші різні віросповідання жодним чином не впливають на ставлення педагогів до дітей.

Ми хочемо щоб нас почули й зрозуміли не лише батьки, що стикнулися зі схожими труднощами і проблемами у вихованні та навчанні своїх особливих дітей, але й державні мужі, та «посланці Бога на Землі». Звичайно найпростіше закрити очі на проблему, та вона від цього не зникне! Ми добре усвідомлюємо, що будувати новий заклад ніхто не буде, тому ми маємо намір до останнього всіма доступними засобами захищати конституційне право наших дітей на здобуття освіти саме в цьому закладі !!!

rabochaya.at.ua сайт нашего района