Издали новую яркую книгу о живописной реке Днепропетровщины и известном художнике

Река Самара – рекреационная жемчужина нашей области.

В мирное время на берега Самары выезжали отдыхать тысячи людей.

Этой реке уже были посвящены отдельные издания.

Свою новую книгу «Що по той бік річки...» этой реке  и художнику, который ее часто изображал на своих картинах, посвятила известная писательница Наталия Старюк. Книга получилась по-особенному яркой и колоритной.

Об этом рассказала днепровская журналист Валентина Орлова:

«Що відбувається "по той бік річки"? Коли та річка -  мальовнича Самара, вона ж- "молекула світу"?

Мистецьке видання відомої журналістки,письменниці, мистецтвознавиці Наталі Старюк "Що по той бік річки...", ніби особливий весняний мені дарунок! Він озивається пам'ятним її  голосом та словом  здалека,- "де нас нема", а її душа все бентежиться у роздумах...

Дві попередні книги  Наталі Старюк " Осінній промінь" ( поезія,проза) і "Натомість"(проза),а також альбом "У колі двадцятиліття" про сина, художника Стасія Гречаного, що трагічно загинув , і ось це нове мистецьке видання, вийшли вже після її земного життя.Та продовжують її  глибоко екзистенційні розмисли-монологи- діалоги у видрукованій вже, на щастя, спадщині.

Колись саме Наталя, ніби жартома, назвала коло живописців,наставлених талановитим художником, графіком Валерієм Гречаним "на пошуки себе у духові довкілля"- "Ігреньською школою художників ".(1970-1990 рр.) Нині вже існує визнана назва "Огріньська школа" або "Огріньське коло".( Йдеться про відоме здавна колишнє передмістя Дніпра, нині його частина).

Сама Наталя добре знала кожного з тієї "четвірки"- Валерія Гречаного, Євгена Деркача, Володимира Падуна, Олександра Самійленка, писала про них, досліджуючи творчі особливості, самобутність кожного.

Цей же альбом - "Що по той бік річки..." - ще невідома загалу земна  її присвята Валерію Гречаному, людині, чий вплив на неї, як на свідомо переконану українку,згодом дослідницю українського мистецького світу, став надвагомим!

Валерій Юхимович Гречаний був учнем Тетяни Нилівни Яблонської, художником -монументалістом за освітою,що водночас довершено володів мистецтвом створення вітражів, карбування,графіки, живопису- був духовним насамперед послідовником тих,хто відзначався упізнаваністю "мистецтва вільного,збуреного мазка".

ТАК про Валерія Гречаного, про його душу,що розповилася у час київського періоду навчання під впливом "хрущовської відлиги", його подальшої творчості, нерідко невизнаної, підданої утискам контролерів радянської візуальної пропаганди,і, нарешті, осмислення саме синтезу творчості  Митця,- впевнена, НІХТО не писав.І так глибоко не переймався розумінням та доробком цього українського художника,що мав спорідненість, навіть зовнішню вроджену схожість із Тарасом Шевченком (не родичі,а буває!)

У різні періоди творчості і скрутного буття Валерій Гречаний любив малювати рідні огріньські краєвиди, спостерігав плин Самари, що майже підходила до обійстя. І, певно,ця "жива мінлива течія,плин то живлющих,то невблаганних змін" завжди тримали його й наснажували до пізнання, аж до останнього дня: а " що по той бік річки..."?

Велика вдячність автору ідеї  з'яви цього видання Владиславу Климовичу,а також Володимиру Ожугу, всіх , хто доклав праці і коштів, і видавництву «Журфонд».

Иллюстрации со страницы Валентины Орловой.