Комунальний фронт: як жінки Дніпра забезпечують роботу тепломереж

Робота, виховання дітей та онуків, побут та все, що необхідно задля перемоги України. Доки більшість чоловіків стоїть на захисті цілісності та незалежності нашої країни – забезпечення життєдіяльності Дніпра здебільшого лягло на жіночі плечі.

Під час постійних тривог, обстрілів, лютих морозів та вимкнень електроенергії працівниці КП «Теплоенерго» роблять все необхідне, щоб забезпечити подачу тепла в оселі містян.

Майже 24 роки на варті пані Ольга. У сферу теплоенергетики її привела тітка, яка працювала на одному з заводів Дніпра. Жінка каже, ця професія настільки затягнула, що тепер не уявляє себе на іншому місці.

«Мені подобається, що ця робота дуже відповідальна. Я стежу за тиском, за температурою, роблю все, щоб уникнути аварійних ситуацій і забезпечити подачу тепла у оселі дніпрян. Робота часом тяжка та стресова, особливо під час обстрілів та відключень електроенергії. Адже це впливає на всю систему теплопостачання. Особливо тяжкий цей опалювальний період. У нас був такий випадок. Під час відключень електроенергії ми розпалили один котел і пішли в інший зал. У цей час неподалік пролунав гучний вибух. Ми злякалися, поприсідали, а коли оговталися, то одразу повернулися до роботи. Я вважаю, що важливо любити ту справу, якою ти займаєшся, і щодня йти на неї із задоволенням. Саме це принцип того, щоб не вигорати і щоб робота не набридала», — розповідає операторка котельні КП «Теплоенерго» Дніпровської міськради Ольга Горбачова.

Пані Ольга каже, важливо також знаходити баланс між роботою та життям поза нею. У цьому дуже допомагає родина та близькі люди.

«У мене є мати, яка завжди мене підтримує, кішка Єва та кіт Валерік. Вони дарують мені розслаблення та натхнення. Також моєю опорою є син. 25 лютого 2022 року він став на захист України. Воював на Херсонському напрямі та у Бахмуті. Там у грудні 2022 року отримав поранення. Зараз він вже не служить через інвалідність. Він для мене приклад того, що ніколи не можна здаватися і ми все переживемо та переможемо», — додає пані Ольга.

Одразу після інституту в КП «Теплоенерго» прийшла працювати пані Людмила. Зізнається, в школі ніколи не задумувалася над тим, як з’являється тепло у батареях.

«Я ніколи не мріяла бути інженером-теплотехніком. Ба більше, я навіть не знала ким хочу бути, коли закінчу школу. В інститут мене привела сестра, яка там навчалася, і я просто обрала професію, де було більше дівчат. Потім за направленням потрапила в управління житлово-комунального господарства. Там дали вибір працювати у водоканалі, в Дніпрогазі чи в тепломережі. Так я і потрапила в котельню. Зараз у мене у підпорядкуванні 12 операторів, 4 апаратники хімводоочистки, 4 слюсарі, спеціаліст з контрольно-вимірювальних приладів, електрик та 8 операторів теплорозподільчих пунктів. Я знаю всі підвали, як проходить траса, де який колодязь, які засувки і в якому стані трубопроводи. Все моє життя пройшло тут», — розповідає майстриня теплової дільниці КП «Теплоенерго» Людмила Нечмиря.

Разом з Людмилою у котельні працює і її чоловік Анатолій. Жінка каже, робочі питання не полишають її і вдома.

«Кожна вечеря – це продовження робочої наради. Чоловік каже, там є нюанси по роботі котла, а я кажу: «Давай завтра вийдем, всі слюсарі прийдуть і будемо вирішувати питання». Потім я в нього щось по роботі питаю і так далі по черзі протягом всієї вечері. Тому робота завжди в моїй голові, я завжди щось продумую і аналізую. Коли оператор приходить на роботу, то я одразу говорю йому: «Ти нічого не бійся, Людмила Петрівна все знає і вона тобі підкаже». Я живу за принципом, що краще спитати, ніж не знати і зробити неправильно. Взагалі роботу можна любити лише тоді, коли ти її розумієш», — додає Людмила Нечмиря.

Попри втому, ризики та постійний стрес вже 18 років у котельні КП «Теплоенерго» працює і пані Наталія. З початку повномасштабного вторгнення робота стала складнішою, каже жінка. Проте додає, такі виклики дають мотивацію розвиватися та працювати далі попри всі негаразди.

«На моїй пам’яті це був найскладніший опалювальний період. Наша котельня вже декілька разів страждала від обстрілів. Дуже запам’яталася ситуація, коли нас примусово евакуювали через загрозу і за ті 4 години, доки ми були відсутні на робочому місці, обладнання перемерзло. Була дуже складна ніч. Тоді приїхали рятувальники, різні служби, які допомагали розморожувати все і налагоджувати роботу котельні. Найбільше тоді переймалася через людей, адже без тепла могли надовго опинитися більше ніж 100 будинків», — говорить операторка котельні КП «Теплоенерго» Наталія Савченко.

У КП «Теплоенерго» жінки працюють як на керівних посадах, ухвалюючи стратегічні рішення та координуючи роботу підрозділів, так і на технічних — безпосередньо забезпечуючи стабільну роботу об’єктів теплопостачання. Незважаючи на складні життєві обставини та ситуацію в Україні, вони продовжують відповідально виконувати свою роботу — зберігати тепло в оселях і підтримувати життєдіяльність міста.