Як діти рятували Яворницького від голоду

У 1921-22 роках у Катеринославі був страшний голод, від якого страждали навіть відомі люди.

Перша Світова війна, Жовтневий переворот, Громадянська війна, в ході якої влада в нашому місті змінювалася десятки разів... Усього цього Катеринослав сьорбнув з надлишком.

До 1921 року вихор переворотів та війни згас. Після нього в місті залишилася розруха, повний розвал економіки, злидні та голод.

На це повною мірою страждав і наш знаменитий історик Дмитро Іванович Яворницький. До цих випробувань додалася тяжка хвороба.

Впоратися з цими бідами Яворницькому допомагали… діти.

Про те, як це було, у «Музеї спротиву Голодомору» розповів відомий дніпровський історик, письменник, краєзнавець, журналіст Микола Чабан:

«Як діти рятували Яворницького від голоду.

… У 1921–1922 роках панував голод, найдужче в містах.

Селянам жилося трохи легше, бо мали городи.

Почувши, що Дмитро Іванович захворів, педагог Михайло Лоян з Таромського розповів школярам про скрутне матеріальне становище вченого і попросив по змозі принести щось з харчів.

Діти щиро відгукнулися й на другий день принесли, що могли: борошно,пшоно, картоплю тощо. Разом з учнями педагог поїхав до вченого.

Двері відчинив сам Дмитро Іванович, запросив у кімнати. Гості сказали йому про мету свого візиту.

Професор розгубився й не хотів брати їхні скромні подарунки, кажучи, що життя в усіх скрутне. Михайло Лоян на те заперечив: все від щирого серця, діти нічого не купували, самі виростили.

Тоді зворушений вчений повів таромських гостей до свого музею, цікаво розповідав про його експонати. У педагога і дітей лишилися незабутні враження від тієї зустрічі з Яворницьким.

Спогади вчителя про Яворницького надала його онука, кандидат медичних наук Зоя Шевцова».

Фото – Павло Маменко.