Как дети спасали Яворницкого от голода

В 1921-22 годах в Екатеринославе был страшный голод, от которого страдали даже известные люди.

Первая Мировая война, Октябрьский переворот, Гражданская война, в ходе которой власть в нашем городе менялась десятки раз… Всего этого Екатеринослав хлебнул с избытком.

К 1921 году вихрь переворотов и войны угас. После него в городе осталась разруха, полный развал экономики, нищета и голод.

От этого в полной мере страдал и наш знаменитый историк Дмитрий Иванович Яворницкий. К этим испытаниям добавилась тяжелая болезнь.

Справиться с этими бедами Яворницкому помогали… дети.

О том, как это было, в «Музее спротиву Голодомору» рассказал известный днепровский историк, писатель, краевед, журналист Николай Чабан:

«Як діти рятували Яворницького від голоду.

… У 1921–1922 роках панував голод, найдужче в містах.

Селянам жилося трохи легше, бо мали городи.

Почувши, що Дмитро Іванович захворів, педагог Михайло Лоян з Таромського розповів школярам про скрутне матеріальне становище вченого і попросив по змозі принести щось з харчів.

Діти щиро відгукнулися й на другий день принесли, що могли: борошно,пшоно, картоплю тощо. Разом з учнями педагог поїхав до вченого.

Двері відчинив сам Дмитро Іванович, запросив у кімнати. Гості сказали йому про мету свого візиту.

Професор розгубився й не хотів брати їхні скромні подарунки, кажучи, що життя в усіх скрутне. Михайло Лоян на те заперечив: все від щирого серця, діти нічого не купували, самі виростили.

Тоді зворушений вчений повів таромських гостей до свого музею, цікаво розповідав про його експонати. У педагога і дітей лишилися незабутні враження від тієї зустрічі з Яворницьким.

Спогади вчителя про Яворницького надала його онука, кандидат медичних наук Зоя Шевцова».

Фото – Павел Маменко.