Дніпровські майстри світла взяли участь у яскравому закритті фестивалю BURNING MAN

В американській пустелі Невада тиждень тривав цей фестиваль світла і вогню, який вважається наймасштабнішим на планеті з тих, що регулярно проводяться.

Щорічно у ньому беруть участь десятки тисяч людей. Яскравим фіналом фестивалю стає спалення його головних конструкцій.

Нагадаємо, що цього року у фестивалі брала участь і дніпровська фірма "Експолайт", про що вже неодноразово розповідав Міський сайт.

Арт-директор фірми Микола Каблука розповів про яскравий фінал цього дійства:

«Burning Man закінчився, скульптуру вже демонтували, а пустеля знову порожня. Стоячи на порожньому майданчику, я відчуваю, ніби прожив кілька життів за один короткий відрізок часу. Усе швидкоплинне: і міста, і мистецтво, і моменти, що здаються вічними. І саме це усвідомлення дає відчути цінність кожної хвилини, важливість спільноти і силу творчості навіть у найекстремальніших умовах.

Це було схоже на прискорену історію цивілізації. На моїх очах із нічого виросло місто: лагері, інсталяції, вулиці, атмосфера постійного руху й творчості. Воно жило на повну силу, розквітало й сяяло. А потім усього за кілька годин усе зникло, розчинилось у пилу пустелі. Залишилися лише сліди на піску, що нагадують, наскільки швидкоплинним може бути будь-яке життя і будь-яка епоха.

Спалення Мену (центральної фігури фестивалю) та Храму стали кульмінацією цього досвіду. Це два важливі ритуали фестивалю, які мають різну енергетику та сенс. Спалення Мену символізує відпускання та оновлення. Тут люди святкують, танцюють, співають. Спалення Храму відбувається пізніше, у більш спокійній атмосфері, в повній тиші, і там вже лишаються не всі. Цей ритуал символізує рефлексію, прощання та вшанування. Учасники залишають у Храмі особисті повідомлення, фотографії, предмети, що символізують їхні втрати, болі чи важливі моменти життя.

Це нагадало мені слов’янські традиції відпускання і очищення, коли через вогонь і спільні дії віддають минуле і відкривають себе для нового. Обидва ритуали наводять на думки про скороплинність життя та цінність моменту. Про те, що ніщо не вічне, але саме тому кожна мить має сенс.

Наша скульптура «The Point of Unity» стала місцем, де люди медитували, мріяли, збиралися разом та дивилися один одному в очі, ділилися теплом і думками, одружувалися. Дзеркала відбивали не лише небо й пустелю, а й самих людей, нагадуючи про те, що єдність починається з нас самих. І поруч із цим образом завжди був український прапор. Це був мій важливий меседж, що світогляд українців не замикається у стінах бомбосховищ. Ми дивимося на небо, мріємо, творимо й ділимося нашим відношенням до життя зі світом.

Ще одна неймовірна цінність для мене – спілкування з митцями з усіх куточків світу. Це особливе відчуття: стояти біля стіни з фотографіями попередніх артів і знати, що тепер твоя робота теж стає частиною цієї історії. Обмін думками, ідеями, досвідом відкривав нові горизонти. Ти розумієш, що мистецтво – універсальна мова, яка справді об’єднує людей, попри кордони й обставини. І особливо приємно, що ми змогли гідно представити українське мистецтво серед такої спільноти.

Надзвичайно пишаюся, що нам вдалося створити, привезти та встановити такий потужний арт, який підкорив серця тисячі людей та голосно нагадав світові про Україну, що і було нашою основною місією. Заявити про українську креативність, стійкість, здатність об'єднувати та надихати інших. Дякую, Burning Man, за цю можливість!».

Фото Миколи Каблуки.