Помер відомий дніпровський футболіст

На 75-му році не стало Валерія Рикуна – ветерана українського та дніпровського футболу, призера юнацького чемпіонату Європи 1969 року.

Його гру пам'ятають шанувальники футболу із великим стажем. Але набагато більшій кількості вболівальників Валерій Васильович відомий як батько ще одного футболіста – Олександра Рикуна, який блискуче грав у ФК «Дніпро» та збірній України.

Валерій Рикун народився 5 вересня 1950 року. Футбольний шлях Валерій розпочав у дніпропетровському «Дніпрі» і швидко став одним із улюбленців уболівальників через свою філігранну техніку, азарт і небажання програвати.

У 1969 році у складі юнацької збірної СРСР Рикун-старший завоював бронзові нагороди юнацького чемпіонату Європи (U18), отримавши приз найкращого півзахисника турніру. Після цього юнака забрали до дубля київського «Динамо» під прикриттям служби у внутрішніх військах, хоча тренер збірної Євген Лядін становив йому протекцію до «Динамо» московське. До цього у 1968-1969 році Валерій встиг провести п'ять поєдинків у першоліговому «Дніпрі», яке саме очолив Валерій Лобановський.

У результаті заграти в «Динамо» Рикуну не вдалося, а згодом через певні проблеми його взагалі відрахували з команди і перевели до військової частини. Після закінчення служби Валерій повернувся до «Дніпра», проте на передсезонному зборі в Сочі разом із партнером по команді Василем Лябиком серйозно порушив режим і, відмовившись вибачитись перед Валерієм Лобановським, був відрахований із клубу.

На цьому кар'єра Рікуна-старшого на професійному рівні закінчилась. Він влаштувався працювати слюсарем на завод та продовжив виступи на аматорському рівні за команду «Вихор», будучи справжньою зіркою аматорського футболу Дніпра. Проте від розгульного способу життя Валерій не відмовився, продовжуючи обмивати перемоги з новими партнерами по команді. Доходило до того, що тодішній тренер «Вихря» Цалик Цадіков забирав заробітну плату футболіста і сам купував йому одяг, щоб той не пропив одразу.

Кілька років поспіль Рикун зізнавався найкращим гравцем чемпіонату області, проте на більш високий рівень переходити не бажав, і зрештою 1974-го терпець Цадикова урвався — він відрахував скандального гравця з команди. Однак бажаючих бачити у своєму складі такого кваліфікованого футболіста на аматорському рівні було достатньо, тому Валерій продовжував грати, перекваліфікувавшись на центрального захисника.

Таланти батька пізніше перейняв народжений 1978 року син Олександр, який, незважаючи на проблеми з режимом, досі вважається одним із найкращих півзахисників у незалежній історії українського футболу. Рикун-молодший грав за нікопольський "Металург", "Дніпро", маріупольський "Металург", "Металіст", національну збірну України.

Також Валерій Рикун виховав дочку Наталю та мав онука Антона.

Дослідник історії дніпровського футболу Дмитро Москаленко пропонує вшанувати пам'ять Валерія Рикуна та подивитися запис однієї з його прекрасних ігор:

«У ніч з 1 на 2 серпня пішов з життя колишній гравець «Дніпра», бронзовий призер юнацького Євро-1969, на якому він отримав приз кращого півзахисника турніру, батько легендарного українського футболіста – Валерій Васильович Рикун (05.09.1950 – 02.08.2025).

До вашої уваги відеозапис півфінального матчу юніорського турніру УЕФА – чемпіонат Європи (U-18).

Болгарія – СРСР 3:0 (3:0)

24 травня 1969 року. Дрезден (НДР).

Суддя: Медіна (Іспанія).

Болгарія: Горанов, Т.Георгієв, Тодоров, Перванов, Манасієв, Борисов, Д.Георгієв (Михайлов,69), Дєнєв, Стойлов (Янков,60), Ілієв, Панов.

СРСР: Вячеслав Чанов (Шахтар), Владімір Козін (Динамо Тбілісі), Александр Мірзоян (Нефтчі), Віктор Звягінцев (Шахтар), Володимир Пьяних (Шахтар), Фарід Хісамутдінов (Кайрат), Валерій Рикун (Дніпро), Олег Курашинов (Динамо москва), Ігорь Григорьєв (Спартак), Віталій Шевченко (Нефтчі) (Ніколай Куліченков (Торпедо), Ніколай Тимофєєв (Локомотив челябінск). Головний тренер: Євгеній Лядін.

Голи: Панов (15,25), Борисов (19)».