Он сбил вражеский дрон… рыбацкой подсакой!

Городской сайт продолжает рассказ о судьбах и подвигах воинов 128-й Днепровской бригады ТРО «Дикое поле».

Четвертый год в ее рядах с врагом сражается пехотинец Владимир.

В историю бригады он навсегда вошел после одного случая, о котором до сих пор с восторгом и юмором вспоминают его побратимы.

Об этом в 128-й бригаде рассказали:

«Він збив російський FPV-дрон… рибальською підсакою.

Таке буває лише на війні — або коли поруч Володимир.

“Я — піхота. Якщо ми з побратимами на позиції — це наша земля”, — каже він з гордістю.

До війни Володимир працював на меблевій фабриці у Дніпрі. Усі вихідні віддавав улюбленій справі — пошуку старовинної зброї. Брав металошукач і їхав на місця боїв Першої та Другої світових війн.

Іронія долі: тепер він сам став частиною історії. Вже четвертий рік він у вирі найбільшої війни 21 століття в Європі.

Із досвіду боїв Володимир сформулював дві прості заповіді воїна:

Не лінуватися. Не лише копати окопи, а й тягнути з собою те саме “зайве” спорядження.

Не панікувати. Ніколи.

“Нас тоді три години закидували “хімією”. Хотіли витравити й добити. Врятувалися ми тому що на позиціях були протигази й хімзахист. Під вибухи і сморід “хімії” ми встигли “вдягтися”. Росіяни тоді вирішили, що на позиціях вже нікого немає. Вони помилилися”.

А ще був епізод, який досі згадує вся рота.

Російський FPV-дрон. Попередження по рації. Зруйноване село. І… рибальська підсака.

“Я почув гул, стрибнув за уламки стіни — і побачив підсаку. Дрон зайшов на друге коло. Я вистрибнув і… зловив його. У сітку! І не вибухнув! Уявляєш?” — сміється Володимир.

“Головне — не панікувати. І не здаватися. Навіть із підсакою”.

На другому фото — він із нагородою від командира 128 окрема бригада ТрО «Дике Поле» СВ ЗСУ, яку отримав цими днями.

На першому — березень 2022-го. Перші тижні повномасштабної війни.

За минулий час він справді змінився і досвід з’явився з сивиною. Тепер менше ілюзій і більше розуміння, що є справжнім, головним.

“Я, та й усі хлопці, тоді думали, що за півроку, може за рік, ця війна скінчиться. Будували плани. Тепер мій план — повернутися до своїх і тримати фронт далі. Бо якщо ми цього не зробимо — про інше й мріяти марно”, — каже Володимир.

І повертається. Тримати позиції».

Фото 128 бригады «Дикое поле».