«Хочу знову ходити сам — без милиць»: історія захисника, який проходить реабілітацію в Дніпрі

До повномасштабного вторгнення Віталій із Дніпропетровщини працював у ливарному цеху на одному з промислових підприємств. Своїм улюбленим заняттям називає риболовлю.

Рік тому чоловік мобілізувався до лав Збройних сил України. Після проходження навчального центру потрапив на фронт, де служив старшим оператором протитанкового ракетного комплексу у десантно-штурмовій бригаді.

«Я служив на Луганському напрямку. Страху особливого не було – я з Нікополя, там обстріли постійно, 24/7. Навчився розуміти, що і куди летить», – пригадує Віталій.

У жовтні 2024 року під час бойового завдання позиції українських військових атакували дрони, стався скид боєприпасів. Побратими не постраждали, але Віталій зазнав тяжких травм: контузія середнього ступеня, поранення обох ніг – одна внаслідок уламків, інша – з переломом.

«Першу допомогу собі надав сам – наклав турнікети на обидві ноги. Потім уже бойовий медик зробив усе необхідне, і мене евакуювали. Довго лікувався, пів року ходив із апаратом зовнішньої фіксації. Тепер у мене в нозі пластина», — ділиться Віталій.

Нині захисник проходить черговий курс у реабілітаційному центрі Дніпра.

«Зустрів тут Новий рік. Зараз уже можу впевнено ставати на ногу – ще болить, ще кульгаю, але є прогрес. Раніше навіть на стопу не ставав. Хочу залишити милиці і знову нормально ходити. А ще – дуже мрію, щоб ця війна закінчилася. Бо вона забирає надто багато», — каже військовий.

За словами асистента фізичного терапевта Данила, Віталій проходить уже другий курс реабілітації. Перший був ще з апаратом зовнішньої фіксації – тоді працювали переважно над збереженням функцій ноги. Тепер, після встановлення пластини, завдання ускладнилися – потрібно відновити амплітуду руху й наростити м’язову силу.

«Ми працюємо над відновленням ходи: використовуємо бігову доріжку із мінімальним навантаженням, велотренажери, вправи на баланс. Поки що лікарі дозволили навантаження тільки до 20 кг. Прогрес уже є, але все потребує часу», — пояснює Данило.

У реабілітаційному центрі Дніпра Віталій займається щоденно – у будні тренується по дві години на день, а на вихідних – за бажанням.

До кожного пацієнта тут застосовується мультидисциплінарний підхід: працюють лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи та логопеди. Кожному бійцю підбирають індивідуальну програму відновлення.

«Це дуже важливо – мати таку підтримку. Я ще легко відбувся, чесно – тут є хлопці з набагато складнішими травмами. Але кожен із нас має шанс стати на ноги. І завдяки таким центрам ми його отримуємо», — додає Віталій.