У парку Кульбашної шукали нові сенси нашого життя

У цьому популярному парку в селі Військове неподалік Дніпра відбувся масштабний проект «На порозі».

Про цей красивий парк, який був створений буквально на місці пустиря, Міський сайт неодноразово розповідав.

Під час Великої війни парк не припинив своєї роботи. Він приймає гостей та проводить цікаві культурні заходи, збирання коштів на яких призначено на допомогу нашим військовим.

Ще одним сюрпризом парку Світлани Кульбашної став масштабний проект «На порозі».

Назву проекту дав один із затоплених дніпровських порогів, поряд з яким розташований парк.

Готувалися до заходу у парку довго. Але він виправдав очікування гостей, яких минулої неділі в парк приїхало на диво багато!

У програмі свята були виставка картин Сергія Алієва-Ковики та інсталяції молодих художників. Виступ військового оркестру та хоровий спів. Робота в цікавих гуртках та секціях. Ярмарок красивих народних виробів та благодійний аукціон, виручка яких піде на допомогу нашим військовим.

Але головне, чим займалися всі гості свята – пошук нових сенсів нашого життя.

Не секрет, що під час Великої війни багато українців втратили глобальний сенс життя, впали у затяжну депресію.

Знайти новий сенс життя у дотику до нашої природи та історії, у спільноті людей, які люблять культуру, вірять у майбутнє Україну та допомагають нашим воїнам, допомагали всім гостям свята.

Про головне значення проекту «На порозі» Світлана Кульбашна сказала так:

«Містерія волі НА ПОРОЗІ відбулась, і я щиро дякую всім, хто допомогав здійснити цей сміливий задум та прийняв участь у заключній події. Я вдячна навіть дощу, що створив атмосферу участі всіх стихій у нашому дійстві.

Польові? Степові? Порожні дослідження українських сенсів…

Ставити знак питання чи знак оклику? Бо ми українці серйозні люде, але ніколи не до кінця. Під довгими вусами завжди кривенька посмішка. Ми віримо в Бога, бо бачили чорта.

Чверть віку живу на Порозі, двадцять років не бачила його й не чула ні його, ні про нього. Бо він не оче-вид-ний! Він під водою, як під водою і сенси, які закладені фундаторами нашої нації в її становлення.

Потоплені, але живі! як воля, що ще не вмерла, як насіння, що сімдесят років лежить у землі камінцем й раптово вистрілює зеленим паростком в небо, бо має волю до життя, яка понад усе».

Судячи з відгуків та щасливих облич, усім учасникам проекту знайти нові сенси життя вдалося!

Фото – Марк Мілов та гості свята.