Художественному музею Днепра подарили… курган!

Очередной необычный подарок получил музей к своему 110-летию.

Напомним, что 110 лет со дня основания Днепровского художественного музея отмечается в этом году.

Большой праздник в честь юбилея состоялся весной. Но целый год музей с радостью принимает подарки в честь этой даты. Они пополняют коллекцию и фонды музея.

Об очередном подарке в Днепровском художественном музее сообщили:

«Унікальною рисою української етнокультури є її глибока сакральність.

Робота Зінаїди Васіної “Курган”- бермудський трикутник, що вабить до себе й засмоктує свідомість у нетрі цього сакрального для стародавніх жителів України об’єкта. Якщо уявити, що картина розміщена на затіненому заднику сцени, то, поекспериментувавши з точкою найефектнішого погляду на неї, зрозуміємо: на цю роботу, за нашої театральної термінології, бажано дивитися з освітленої софітами сцени, десь із відстані 8-9 метрів.

Тоді в розсіяному струмінні світла все починає миготіти, зітхати, ворушитися: під загадковим свіченням золотавої кулі місяця на чорному простирадлі ночі оживають духи Скіфії, химерні тіні починають свій ритуальний танок. Бронзовосяйна, шерехата поверхня з численними нашаруваннями фарби переходових відтінків примушує примружити очі й почути, про що мовчить Могила, сповита серпанком тисячоліть…

Відомий археолог і поет Борис Мозалевський чув голоси Степу, – голоси наших давніх предків – і вони відкрили йому Золоту пектораль. Дозволю собі цитацію з його поеми «Ирій»:

Мій рідний степе в злоті яворів!

Де і вночі пізнаю камінь кожний.

І запах трав, і пил твоїх доріг

Вдихаю в себе глибоко й тривожно.

І мить – як вік, і світла кожна п’ядь,

І обрій дивним сяйвом осіянний.

І хмари, наче лебеді, летять,

Ламають білі крила об кургани.

Голоси Степу чула й Зінаїда Васіна.

Рефлексуючи біля картини «Курган», нагадаємо, що її чоловік – один з найвідоміших сучасних митців, лавреат Шевченківської премії Анатолій Криволап, а їхня донька – художниця Ганна Криволап. Крім своїх оригінальних творів, ця родина відома ще й популяризаторською діяльністю щодо української етнокультури.

Близько 30 років Зінаїда Олександрівна обіймала посаду художниці відділу етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України. З 2000-х років працювала науковою співробітницею у Музеї історичних коштовностей України. Зокрема, Зінаїда Олександрівна все свідоме життя присвятила не тільки системному дослідженню історії народного вбрання і однією з перших вела його літочислення з доісторичної доби, а ще й спільно з археологами, етнографами розробила унікальну програму з методології його реконструкції. Багаторічна праця Зінаїди Васіної «Еволюція українського вбрання. Сторінки з історії» – з безліччю власних ілюстрацій – стала, як й інші її книжки («Український літопис вбрання», «Вбрання Київської Русі»), бестселерами не тільки в Україні, а й поза її межами. Ольга Петрова, докторка філософії, професорка, мистецтвознавиця, художниця зазначила: «…авторка здійснила грандіозну дослідницьку роботу, яка стала фундаментальним підґрунтям для унаочнення еволюції – логіки розвитку та реконструкції історичного вбрання».

Крім цього, одним із цікавих аспектів творчості Зінаїди Олександрівни була її праця протягом 1970–1990-х років художницею-постановницею на Українському телебаченні, у Національній опері України, у Київському естрадно-цирковому училищі, у Дитячому музичному театрі, Театрі класичного балету В. Вронського, у приватному театрі (м. Фюрт, Німеччина), а також – провідною художницею «Укрконцерту».

Художні твори Зінаїди Васіної експонували в Україні та за кордоном: ідеться, зокрема, про персональну виставку живопису «Уявлення» (диво-світ Трипілля) у Сараєво (2016) та в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (2017), виставку «Доньки-Матері. Зінаїда Васіна та Ганна Криволап» (Національний музей декоративного мистецтва України. 2023). А в Нюрнберзі художниця влаштувала незабутній відкритий перфоманс з трипільського бодіарту.

Пані Зінаїдо, наш музей приєднується до шанувальників Вашої подвижницької праці з відродження української культури й щиросердно дякує за безцінний дарунок до нашого ювілею!

Ірина Мазуренко, провідна наукова співробітниця ДХМ».