У Дніпрі розповіли про традиції Троїцьких святок

Це народне свято тривало чотири дні, завершившись учора Трійцею.

Про народні українські традиції святкування Троїцьких (Зелених) святок розповіли у Дніпровському Музеї спротиву Голодомору:

«З четверга тривали Зелені (Троїцькі) святки.

Тому вчора Віра Андріївна Аннусова, носій народних традицій і методист нашого Музею, провела лекцію-екскурс з елементами реконструкції Троїцьких святок, Трійці та Івана Купала (цього року співпадає зі святом Трійці).

Не зважаючи на розпал польових і городніх робіт, початок косовиці, українські селяни святкували це велике християнське свято упродовж кількох днів. Віра Андріївна розповіла про святочні звичаї – колоритні народні гуляння у переддень свята, традиції взаємодії з уявними силами природи, і звичайно ж, про традиційні обрядові страви, частина з яких була відтворена за спогадами старожилів. Як і інші народні свята, Троїцькі святки й Трійця були тісно вплетені у хліборобський та господарський цикл українських селян. Саме на Трійцю косарі заготовляли сушене листя тополі, яке використовували як ліки при тепловому ударі. Наскільки красивими є народні обряди водіння тополі, водіння куща, частувань!

Перлиною святкових троїцьких обрядодій, представлених пані Вірою на основі власноруч зібраних матеріалах її рідної Слобожанщини (Старобільський район Луганської області, що нині під російською окупацією), стали маловідомі троїцькі щедрівки.

Свято Івана Купала неодноразово відтворювалося Вірою Андріївною за спогадами старожилів Старобільського району у рамках роботи організованої нею садиби зеленого туризму, та у свій час користувалося великим попитом. Секрет – у зверненні саме до народних традицій, а не уподібненні свята до комерційного фестивалю з пивом і м'ясом. Взяти хоча б малу деталь, на якій наголосила пані Віра – стрибки через вогнище, які у широкого загалу й асоціюються зі святом Купала. Мало кому відомо, що вогнище палили не з дров і колод, а з минулорічних трав і різноманітних трав'яних або дерев'яних оберегів, які перед тим збирали по всьому селу, і стрибали через вогнище, що вже вщухало. Свої особливості мало виготовлення обрядових ляльок – Купала та Марени.

Звернення до багатих народних традицій відкриває перед нами втрачений світ українського села. Йдеться не про сліпу ідеалізацію села, а про засвоєння досвіду минулих поколінь: поважного ставлення до природи, повернення до традицій харчування і ставлення до їжі в цілому, розуміння сутності режиму відпочинку (святкування) і праці».

Фото – Музей спротиву Голодомору.