Вона хоче додому. Але дома та рідних вже немає…

У Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова рятують не лише наших захисників, а й мирних людей, які отримали тяжкі поранення після обстрілу ворога.

Одна з таких пацієнток – Зінаїда із Костянтинівки. Місяць тому після ракетного обстрілу рашистами вона зазнала тяжких рваних ран. Була доставлена до лікарні імені Мечникова, де 16 днів пробула у комі.

Зараз жінка вже свідома, загрози її життю немає. Першою фразою, яку Зінаїда написала на клаптику паперу, було «Хочу додому». Вона ще не знає, що ні вдома, ні її рідних більше немає…

Про цю трагічну історію розповів генеральний директор лікарні Мечникова Сергій Риженко:

«Хочу додому…

Рівно місяць після пекла.

Загинули всі: донька, онук, сусіди, вижила вона одна.

Зінаїда 9 квітня доставлена до лікарні Мечникова з Костянтинівки в важкій комі після ракетного удару.

Осколкове поранення голови.

Обличчя і кінцівки були чорного кольору від термічних опіків.

Множинні рвані рани від уламків ракети.

16 днів кома, сопор.

На сьогодні в свідомості, дихає апаратом, який встановлений в горло.

Відповідає рухами голови, спілкується з лікарем Валерією.

Вона стала для неї і рятувальницею, і донькою.

Десятки ночей та напружених хірургічних обробок провела молода лікар самостійно, рятуючи життя Зінаїди.

За 10 років роботи в септичній реанімації вона навчилась по-справжньому зціляти, коли шансів зовсім не зоставалось.

Вони розуміють один одного за допомогою рухів та жестів.

Вигорівші очі не дають можливості сприймати інших, але Валерію вона чує по крокам.

Сьогодні написала їй на паперці: "хочу додому".

Але її будинку немає, він розвалився після вибуху ракети.

Цінуємо лікарів та медичних сестер Мечникова, які віддають себе заради життя.

Валерія краща із кращих.

Валерія Лабунець з 2014 року рятує найважчих.

Батько на фронті».

Фото зі сторінки Сергія Риженка.