Герої Дніпровської ТРО: Рятуючи побратима, сам отримав тяжкі поранення

Міський сайт продовжує розповідати про воїнів 128 окремої Дніпровської бригади ТРО України.

Життя кожного воїна – приклад беззавітного служіння нашій країні та побратимам. Заради товариша кожен із них готовий пожертвувати життям.

Приклад цього – Андрій. Рятуючи пораненого побратима, він зазнав тяжких поранень і зараз проходить тривале лікування.

Про нього розповіли у 128 бригаді ТРО:

«Це Андрій.

У мирному житті він маркетолог великої і відомої компанії, але з початком повномасштабного вторгнення прийшов добровольцем на точку збору нової 128 бригади ТрО. За два роки війни став командиром бойового підрозділу і брав участь в операції звільнення Харківщини, а потім у стримуванні російської навали у жорстоких боях на Донеччині.

У одному з таких боїв боєць його підрозділу отримав поранення на позиціях. Кілька евакуаційних груп намагалися прорватися до нього, але самі потрапили під обстріл. Одну з таких груп Андрій очолив сам. Евакуаційна команда змогла дістатися позицій, але теж була атакована ворожими дронами, коли витягали пораненого з окопу.

Андрій сам отримав численні ураженні уламками ніг, руки і спини. Вже потім, у лікарні, лікарі скажуть йому, що один з уламків застряг у кістці і недалеко від хребта. Його стан швидко погіршувався і було прийнято рішення виходити, поки він може йти сам. Щоб дістатися точки евакуації треба було пройти під ворожим вогнем відстань у кілька кілометрів.

Щоб йти потрібно було “відпустити” турнікет на нозі, але тоді поновлювалася кровотеча. Кілька разів на зворотньому шляху Андрій потрапляв під ворожий обстріл. Коли падав і лежав, він закручував турнікет, а потім знову відпускав. Як пройшов останні сотні метрів Андрій вже не пам’ятає. На щастя його побачили побратими з іншої позиції, які і донесли його до точки евакуації.

За два дні вдалося витягнути і бійця, якого поранили першим. Героїчний вчинок зробив новачок підрозділу, для якого вихід у складі евакуаційної команди було першим бойовим завданням.

Тепер Андрій проходить лікування. Рани повільно, але загоюються. Він посміхається і каже, що колись про це знімуть кіно, але щоб це сталося і зал аплодував на прем’єрі, тепер треба робити все, щоб допомогти силам оборони».