В Днепре открыли выставку, навеянную воздушными тревогами

В каждой из работ экспозиции «Спека. Сирена. Кава» известнейшего художника Сергея Алиева-Ковыки ощущается нерв нашего военного времени.

Выставка Сергея Алиева-Ковыки «Спека. Сирена. Кава» открыта в арт-пространстве «7 Небо» на Троицкой площади, 5-а.

Работы этой выставки созданы мастером в страшное и трудное время войны. И нерв этого времени ощущается в каждой работе.

Вот что о новой выставке рассказали ее организаторы, Школа современного искусства и дизайна имени Сидура:

«Спека. Сирена. Кава» - це виставка-світлина. Кожна робота в експозиції являє собою момент, який автор вихоплює із загального соціально-психологічного вирію під назвою «Повітряна тривога».

Люди.

Після п’ятої години на Європейській площі постійний потік містян: хтось біжить на роботу чи з роботи, хтось просто гуляє -- з друзями або сам, з коханою людиною чи дітьми. Інші відпочивають тут на лавочках під відкритим небом: смакують морозивом, кавою та напоями, годують птахів. У всіх свої проблеми та радості, тривоги, трагедії та перемоги… Кому яке діло? Все це можна побачити на будь-якій площі будь-якого українського міста. Та з минулої весни все змінилось..

Спекотне літо 2022.

Ті ж люди та проблеми. Всі вони різні – молоді, старі, товсті, тонкі, високі, невисокі, багаті та бідні. Але тепер всі вони перетворились на мішені. Смерть летить на кожне життя та кохання, нищить наші радощі і переживання. Сирена реве і реве. Це ситуація абсурду, що не піддається логічному осмисленню. Так не може бути, так не повинно бути.

Але близькість «абсолютної смерті» стає для містян звичною: під звуки сирен вони вже не змінюють власні маршрути, не полишають справ. Лише окремі перехожі озираються в бік давно знайомого тривожного звуку – аби переконатись, що життя триває так само, як і їх повсякденний запланований шлях. «Спека. Сирена. Кава» -- рух на центральній площі міста зупиняється лише в очах художника. Аби сидячи на лавці із горнятком кави, він зміг закарбувати його невпинність як безперервність самого життя. Саме тому цих малюнків не 10 і не 20, їх сотні. І всі вони є для художника достатньою та категоричною відповіддю смерті, її тотальним запереченням. Саме мистецтво перетворюється на виклик смерті.

Окремий тематичний блок експозиції – «Акації на Грушевського». Дев’ять старих, кремезних дерев в центрі міста стали своєрідним символом його незламності. Саме так – життєстверджувально, експресивно та монументально зображує їх у своїх роботах автор. Велетенські старі дерева і досі дихають життям та зустрічають весну новим білим цвітінням та неповторними ароматами своїх квітів.

Чим живе та дихає повоєнне місто Дніпро підчас сирен – відповідь в роботах митця тут і зараз».

На открытии экспозиции побывала известная исследовательница культурной жизни Днепра Ирина Семенчук, поделившись такими впечатлениями:

«Пан художник вирішив зупинити час - зафіксувати на папері невідомих "героїв", які поспішають з роботи, заходять - виходять до " Варусу ", збираються , щоб пограти - послухати музику, зустрітися з друзями, або купити у квітникарів букетік квітів для коханої дівчини... І все це не припиняється під час сирени.

Цікавий проект, дуже цікавий! Життя не зупиняється і ніякі гидкі, злісні та тупі сусіди не зможуть залякати українців.

Але місто під час війни - це не тільки Європейска площа.

Друга частина виставки - "Акації на Грушевського". Улюблені пахучі дерева були посаджені відразу після війни і зараз стали своєрідним символом незламності. Вони живі свідки нашого духу. Вони немовби кричать "Нас не подолати. Ми горді та сильні!". Такі ж самі акації прикрашають практично увесь проспект Лесі Українки. І теж завжди викликали в мене таку ж реакцію нездоланності».

Фото Ирина Семенчук и Школа современного искусства и дизайна имени Сидура.