День авіації: як в дніпровському аеропорту працюють диспетчерська вишка і центр управління польотами

29-го серпня в Україні відзначають День авіації. 11 телеканал підготував ексклюзивні матеріали про роботу пілотів та авіадиспетчерів.

Диспетчерська вежа

А ви коли-небудь бачили, як виглядає аеродромна диспетчерська вежа? Нашим кореспондентам вдалося туди потрапити та поспілкуватися із фахівцями, що керують злетами та посадками літаків! Просто зараз в ефірі другий сюжет до Дня авіації України.

Олена – ця тендітна на перший погляд дівчина – диспетчерка Украероруху. Працює на вежі в самому серці летовища – біля злітної смуги. Зараз буквально на наших очах вона приніматиме борт з Борисполя. У небі його поки не видно, проте усі дані вже є – на моніторах.

На іншому моніторі – і за цим теж треба постійно слідкувати – найточніші погодні дані. Іноді, розповідає Олена, літаки доводиться приймати в екстремальних умовах.

Тим часом з-під хмар виринає київський борт.

Авіадиспетчерка дає дозвіл на посадку.

Олена уважно спостерігає за літаком у бінокль. Робота не закінчується й після приземлення. Треба якнайшвидше звільнити смугу.

Як діяти у надзвичайних ситуаціях – фахівців тренують поряд – у диспетчерському центрі Украероруху. В комп’ютері інструктори генерують позаштатну ситуацію: літак у повітрі – горить.

Диспетчер реагує блискавично. Досвідчені диспетчери кажуть: така підготовка для початківців – безцінна.

А ще – на Дніпровському летовищі є місце, де рятувальники відпрацьовують надзвичайні випадки. Колись величні машини – тепер ці красені – лишень макети для тренувань.

Робота, що вимагає неабиякої відповідальності та стресостійкості може дарувати море щастя – доводить Олена на власному прикладі. Дівчина вже 10 років працює авіадиспетчеркою.

Дніпровський центр керування польотами

Як керувати декількома літаками одночасно та прокладати повітряні маршрути — точно знають українські авіадиспетчери! Нашим кореспондентам вдалося потрапити у святая-святих — Диспетчерський центр Украероруху.

Дніпровський центр керування польотами — один з чотирьох в Україні. У руках наших фахівців контроль над небом Дніпропетровщини та частково ще шести сусідніх областей та Криму.

На моніторах в диспетчерів — наче зоряна карта.

Замість міст та доріг — тільки аеропорти та віртуальні точки. По них й будують повітряні маршрути. Небо поділене не сектори. За кожен відповідає хтось із диспетчерів.

Переговори з літаками ведуть переважно англійською. Так вимагає регламент, та й пілотам зручніше.

Літаки в небі видно завдяки двом величезним радіолокаторам, що стоять біля Дніпропетровського летовища. Радіус дії ось цього – 450 кілометрів.

До анексії Криму та збиття малазійського Боїнга щодня над Дніпропетровщиною пролітало зо дві сотні літаків. Тепер — у рази менше.

Через пандемію коронавірусу трафік зменшився ще більше, проте роботи диспетчерам вистачає. Між бортами завжди має бути безпечна дистанція, а пілоти мають встигати виконувати команди.

Одночасно у центрі працюють близько двадцяти диспетчерів. За добу вони змінюються тричі. За нормами у кожного близько 8 годин роботи. Заходи безпеки — безпрецедентні.

Як це — керувати багатотонною машиною у повітрі?

Аеропорт Дніпропетровськ. Борт “Київ — Дніпро” тільки-но приземлився та прямує до термінала.

Тільки-но погляньте, який красень. Сьогодні нам випала честь поспілкуватися із пілотом цього повітряного судна.

Зворотній рейс за півтори години. Екіпажу треба встигнути усе! Пасажири тільки покидають салон, а підготовка до нового злету вже йде повним ходом. Біля трапу нас зустрічає командир повітряного судна — Володимир Янковий.

Разом оглядаємо літак.

Двигун — гордість цього літака, каже Володимир. Багатотонну машину підіймають 2 гвинти діаметром 5 метрів. Вони потужні й водночас легкі, із карбону.

Також командир контролює процес заправки.

У авіації Володимир майже 40 років. Половину з них відлітав військовим пілотом. З 2004-го працює у комерційних авіакомпаніях. Роботою, каже, задоволений.

Проте графік — специфічний. Часто доводиться ночувати у чужих містах, далеко від рідних. У Володимира, до речі, 2 дочки та аж троє онуків.

Літаку усього 4 роки, тож у кабіні все комп’ютеризоване.

Та головний елемент управління — штурвал — механічний. Ним пілот навіть дає трохи покерувати.

“Я вам хочу сказати, керувати не так то й важко. Відчувається якась точність — дуже точно можна відкоригувати положення, в якому ти його тримаєш.”

Поки Володимир перевіряє усі системи в кабіні, салон приводять до ладу стюардеси. Юлія працює тут уже понад 10 років. Каже, найбільше подобається спілкуватися із людьми.

Проте робота на висоті потребує неабиякої відповідальності та стресостійкості.

А також турботи у всьому. Ось, приміром, сьогодні під час висадки з літака допомога знадобилася пані Марії. Ми бажаємо екіпажу щасливої дороги без повітряних ям та м’якої посадки.