|«« | «« | »» | »»| |
Тайны старинной церкви, о существовании которой знают лишь считанные специалисты, раскрыли исследователи истории нашего города.
До революции в Екатеринославе среди десятка других красивых храмов была и церковь Воздвижения Креста Господнего. Ее интерьеры в 1911 году расписывал ученик знаменитого Валентина Серова (его «Девочку с персиками», надеюсь, знает большинство читателей Городского сайта?) Ефим Михайлов.
Этому храму относительно повезло. Он не был взорван и снесен, как десятки соборов и церквей в Днепропетровске.
Некоторое время он использовался для утилитарных нужд, а потом его перестроили под… спортзал строительного института (сейчас – Приднепровская академия строительства и архитектуры). Лишь немногие знатоки истории нашего города могут опознать в старом спортзале ДИСИ признаки бывшей церкви…
Это строение (и, главное, чудом уцелевшие старые фрески!) на днях исследовала начальник управления по охране культурного наследия горсовета Днепра Надежда Лиштва. На своей странице в соцсети она поделилась фотографиями бывшего храма и его фресками с таким комментарием:
«У старої церкви. Будівля, яка зберігає історію, не дивлячись ні нащо. Про неї піклуються, і ще є шанс її зберегти та зберегти первісний розпис».
А исследователь истории нашего города Виктор Екшов дополнил этот пост следующим комментарием в группе Фейсбука «Экскурсионный клуб «Днипро»:
«Колись це була церква, проте за Совєтів її перетворили на спортзалу.
Пані та панове, раніше мріяв разом із вами тут побувати й побачити на власні очі ці дивні занедбані розписи, що промовляють до нас із минулого...
Але не судилося.
Тож вдивіться в ці настінні розписи зі світлин пані Надія Лиштва, якій пощастило побачити це диво.
Чому диво? Тому що це не занедбана церква десь у сільській околиці, а храм Воздвиження Хреста Господня... в самому центрі Дніпра.
Проте цієї церкви офіційно немає.
Але ж подивіться на фото. Вона є.
Якби ж наше місто любило не тільки сьогоденні гроші, а й своє минуле - це могла б бути цікава пам'ятка, яку повернули з небуття.
Стіни Хрестовоздвиженської церкви ще з 1911 року оздоблював учень Валентина Сєрова - український художник Юхим Михайлів, що народився в Олешках на Херсонщині ще в кінці ХІХ століття.
Впродовж життя він активно розвивав українське художнє мистецтво, в нашому місті здружився з істориками Дмитром Яворницьким і Дмитром Дорошенком та поетом Трохимом Романченком, активно листувався з ними. Для музею в Катеринославі збирав зразки народного мистецтва.
В 1920-ті роки працював у Києві, викладав в університеті, очолив Товариство імені Миколи Леонтовича, яке ставило за мету розвій музичної культури в Україні.
На жаль, за Сталіна росіяни запроторили видатного художника до холодної Півночі, де Юхим Спиридонович і пішов з життя...
Юхим Михайлів, попри поранення на фронтах Першої світової війни, випромінював бадьорість, надихав своїм позитивом, що яскраво відбилося в його листуванні з сучасниками.
Тікаючи від нацистів і совєтів, його дружина Галина емігрувала до Америки і так зберегла більшість картин покійного чоловіка, які змогла забрати з собою.
Вдивіться в розписи молодого Юхима Михайліва, згадайте ім'я видатного українського художника...
Незабаром у місті, що методично втрачає своє історичне обличчя, не стане і цих творів, а пам'ять про художника житиме лиш за кордоном».
Эту информацию дополнил краевед Валентин Старостин:
"Офіційним художником був І.Д. Євсеєвський, викладач однієї з міських гімназій. Юхим Михайлів в цей час відбував службу і був залучений до виконання розписів. Чи виконував він самостійні роботи, важко сказати".
Виктор Екшов для боле глубокого изучения авторства фресок изучил переписку Ефима Михайлова с Д.И.Яворницким и пришел к такому выводу:
«Вирішив дізнатися відповідь про авторство в самого Юхима Михайліва і поліз до його листування з директором Музею Дмитром Яворницьким.
В 2-х листах від 24.08.1913 та 23.12.1913 пан Юхим просить Дмитра Івановича домовитися з полковником Г.І. Картацці - командиром 133 Сімферопольського піхотного полку - аби той врешті сплатив Михайліву гонорар "за розмальовку полкової церкви".
Гадаю, якби він там не малював, той й грошей, вочевидь, би не жадав...
Тож Юхим Михайлів працював у храмі над розписами».
Жаль только, что широкий круг горожан не может полюбоваться на остатки росписей бывшего храма…
Автор: Константин Шруб
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |
Теперь я вижу что журналюги на одной стороне с Лыштвой и ее братией,раз удаляют комментарии Ответить | С цитатой
До недавнего времени религиозная жизнь советского периода была закрытым архивом с грифом «совершенно секретно». Но в 2011 году архивисты и историки Днепропетровска издали уникальный документальный сборник «Государственно-церковные отношения и положение Днепропетровской епархии Русской Православной Церкви (1945-1953 гг.). Сборник документов». Там есть и интересная информация о приходской жизни Крестовоздвиженского храма в советское время и его закрытии. Ответить | С цитатой | Обсуждение: 1
да, перестроили. только было это в конце 1960-х г.г. Ответить | С цитатой
может только лиштва и не знала. плохо. так ей некогда. она собирает раненых птиц по городу и несет их лечить на рабочее место (из статьи шруба).
засекаем время. и определяем рекорд удаления комментариев под статьями данного автора. Ответить | С цитатой