Про що говорять мешканці у дворі престижного будинку в Павлограді

Кореспондентові «Зорі» в Павлограді, де відбулася чергова зустріч з читачами, довелося переконатися в тому, що в жителів цієї центральної частини міста є питання до комунальних і соціальних служб, до міської влади. Тому, попередньо розпитавши мешканців будинку по вулиці Степового фронту, 50 про те, на які питання вони хотіли б одержати відповіді, ми подбали про те, щоб на цій же зустрічі ці відповіді і пролунали б.

Хто допоможе ОСББ?

У призначений час у затишному куточку гарного двору зібралися не тільки його господарі, а й жителі сусідніх. Але головними учасниками гарячого обговорення наболілих питань були мешканці дев’ятиповерхівки, однієї з перших у місті, яка здобула статус ОСББ. Уже біглого погляду на прилягаючий до будинку простір достатньо для того, щоб зазначити: все довкола красиво, доглянуто. Словом, не так, як у більшості міських дворів.

Чомусь подумалася: ось люди самі облаштувалися й тепер сидять собі, відпочивають серед розкішної зелені на затишних лавочках. Дім бо ж у повному порядку: у під’їздах на сходових площадках сучасні склопакети, як-не-як — показник престижності житла.

Але, виявилося, не так усе благополучно й умиротворено. В людей цього дому склалося враження, що вони «чужі на цьому святі життя», вони, мовляв, самі по собі, а тому, напевно, не можуть розраховувати на участь у вирішенні своїх проблем комунальних служб і міської влади.

Ось, наприклад, пенсіонерка Ольга Аркадіївна з квартири №19 розповідає, що на підході до будинку з боку вулиці Карла Маркса дуже погані дороги. Торік через це впала жінка, дістала травму голови і невдовзі померла. Жителі розповіли, що безпосередньо свою, прилягаючу до будинку територію, вони заасфальтували, зібравши гроші з кожної квартири.

У голови ОСББ Володимира Халамендика особливо багато наболілого до комунальників. На цій посаді він недавно, йому б підтримку яку, консультацію — але цього не має.

— Коли нас «затягали» в ОСББ, обіцяли багато. А тепер куди не звернешся, скрізь або зволікання, або взагалі глухий номер. Ось поруч з дитячим майданчиком стоять старі дерева, до 8 поверху дістають. Їм уже років по 50. Крона розкидиста і, боронь Боже, упаде якась гілка. Такі випадки в Павлограді вже були. Гілки, котрі дістали, ми спиляли, а ті, що вищі, — ніяк. Моя заявка по деревах подана за всіма правилами ще в травні минулого року. Але досі жодної реакції.

Скаржилися мешканці цього й сусіднього будинків на відсутність внутрідворового освітлення. А ось хлопець, що проживає у квартирі 15, порушує питання облаштованості майданчика для збору сміття.

— Ну як ви думаєте, це нормально, коли у вітряну погоду сміття літає в нас по всьому двору? Невже важко поставити сміттєві баки на бетонну плиту чи якось обгородити це місце?

Обладнати майданчик для твердих побутових відходів має все те ж УЖКГ, але навряд з таким ставленням до запитів людей ця служба що-небудь робитиме.

Під вікнами ревуть мотори

— Кому нам писати, скаржитися з приводу ось цієї споруди, — старожил будинку Геннадій показує у бік явно нежитлової будівлі. — Раніше тут розміщався теплопункт, тепер гараж теплотехніків. Коли будинок використовувався за призначенням, усе було нормально. А зараз від сьомої ранку вся армада техніки — а тут і трактори, і бульдозери — починає виїжджати на роботу, стоїть такий рев моторів, що мертвий прокинеться. Існують же якісь норми знаходження виробничих приміщень поблизу житла?

На це запитання дала б відповідь санітарна служба, але вона скасована, тому присутній на зустрічі заступник головного архітектора міста Євген Жиленко, хоч це й не його питання, пропонує зробити офіційний запит у відділ архітектури. Фахівці, мовляв, можуть розібратися з цими нормами.

Інвалідові потрібен пандус

А ось Євгенові Миколайовичу ставлять «його» питання. Сусідка інваліда-колясочника запитує, чому відділ архітектури відмовляє йому в облаштуванні пандуса. Проблема, правда, добре відома місцевим архітекторам. Але, за їх словами, будівельні норми не дозволяють спорудити з’їзд звичайним способом. Пропонували мешканцеві розробити проект пандуса з балкона першого поверху, звідки інвалід зможе без сторонньої допомоги виїхати, пояснює Євген Жиленко. Але інвалід не згоден. А пристосовувати щось біля парадного нашвидкуруч не можна, оскільки йдеться про безпеку людини.

— Повірте, усе вже не раз прораховано, але ми пов’язані будівельними нормами, — запевняє людей представник архітектури.

Субсидії цікавлять багатьох

Чимало запитань було і до присутнього головного спеціаліста відділу праці й соціального захисту населення Наталії Усякої. Вона докладно й терпляче пояснювала людям про порядок призначення субсидій за новим законом. З’ясувалося, що не всі знають, мають право на субсидію чи ні. Тому фахівець переконувала, що не варто самим робити припущення, а треба звертатися у відділ субсидій.

А на прохання мешканки дому Віри Василівни Бабиної обчислила примірний розмір субсидії у разі її призначення жінці. Незважаючи на те, що зустріч затяглася, Наталія Анатоліївна всіх вислухала й докладно всім відповідала.

Як «скаржників» покарали

Підійшли жителі сусіднього будинку (вул. Карла Маркса, 46). Вони просили допомогти достукатися до керівництва другого ЖЕКу, тому що в них самих нічого не виходить. Кажуть, через те, напевно, що не перестають скаржитися.

— Я живу на першому поверсі, — говорить жінка на ім’я Тамара, — неможливо терпіти близьке розташування підвалу. Скільки живемо, ніхто не наводив у ньому лад. Там стоїть вода, це справжній розсадник комарів. Чому, хотілося б знати, у роздруківці рахунку на оплату послуг значиться прибирання підвалу, якщо туди практично не ступає нога жеківців? До того ж у нас і пацюки по під’їзду бігають!

— У нас почали руйнуватися сходи на вході в під’їзд, — приєднується до розмови інша жителька будинку, Тетяна, — арматура виступає. З цього приводу ми письмово звернулися в ЖЕК. І постійно про це нагадували. Так щоб покарати нас, «скаржників», у інших під’їздах пороги відремонтували, а нас обійшли стороною.

Небайдужі до порядку мешканці будинку облаштували у дворі зелений куточок з квітником. Але по ньому якось проїхалися машиною в пошуках місця паркування. Дрібниці? Може, для когось і так. Але все й починається з малого, перетворюючись у великий безлад.

«Зоря» сподівається, що слова людей будуть почуті міською комунальною службою. І, звичайно, простежить за наслідками розмови у дворі престижного будинку.

…Півтори години живого спілкування пройшли в дусі абсолютної довіри. Хтось розповідав про наболіле, хтось переглядав свіжий номер «Зорі». До речі, люди скаржилися на те, що купити газету в кіосках міста практично неможливо. Одразу на зустрічі ми допомогли бажаючим стати нашими читачами заповнити квитанції на передплату газети.