«Мала Сталінська» залізниця у Дніпропетровську

Дитяча залізниця у парку Чкалова

Макет дитячої залізниці у парку Чкалова

Ст. Піонерська. Дитяча залізниця у парку Чкалова

Дитяча залізниця у парку Чкалова

Дитяча залізниця у парку Чкалова

Дитяча залізниця у парку Чкалова

Дитяча залізниця у парку Чкалова

Ст. Комсомольська. Дитяча залізниця у парку Чкалова

Дитяча залізниця у парку Чкалова

Німці з портретом Сталіна, дитяча зілізниця

У цей день до шостої години вечора вулиці в м. Дніпропетровську, що прилягали до парку ім. Хатаєвича (нині Глоби) були очеплені міліцією. А в парку звучали піонерські фанфари, постріли ракет, які сповіщали про початок довгоочікуваного свята – відкриття дитячої залізниці «…Перони залюднені. Обличчям до трибуни (де знаходиться керівництво області) стояли дві довгі шеренги юних залізничників, у повній формі, з якої червоними квітками вириваються піонерські галстуки — так описував проведення свята кореспондент місцевої газети «Зоря». «Куди дивитися в ці приємні хвилини? Чи на красоту зеленої поляни, прорізаної широким прудом і закутої мальовничими бетонними мостами ? Чи на колонаду прекрасного вокзалу, який міг би бути чудовим макетом для будівництва найкращих столичних вокзалів? Чи на творіння комсомольців ДПРЗ та ВРЗ – локомотив і ланцюжок комфортабельних вагонів, дуже схожих на вагони «ленинградской стрелы…» Почекавши поки розлетілась в два боки червона стрічка, перерізана т. Хатаєвичем, наймолодші машиністи залізниці Оля Федоренко та Шура Трахтенруд повели по рейках їхньої залізниці перший поїзд. Поїзд сховався в тонелі, винирнув, понісся повз пр. К. Маркса, проминув депо, зупинився на станції «Комсомольськ» і знову побіг на «Жовтеня». А оператор залізниці Катя Бердичевська зробила запис в оперативному журналі: «Поїзд № 1 прибув з станції «Комсомольськ» на станцію «Жовтеня». Мала Сталінська працює!».

А починалося все так. Пропозицію про будівництво дитячої залізниці внесли комсомольці Дніпропетровського паровозо-ремонтного заводу (ДПРЗ) та піонерія школи № 54 м. Дніпропетровська в грудні 1935 р. Протягом місяця у керівництві області точи-лися суперечки відносно дитячої залізниці. І тільки, коли 21 січня 1936 р. М.М. Хатаєвич, перший секретар Дніпропетровського обкому КП(б)У, зібравши спеціальну нараду з питань будівництва дитячої залізниці, заявив, що Дніпропетровськ має всі умови для того, щоб збудувати кращу в Союзі дитячу залізницю і в найкоротший строк, почалася підготовка до роботи.

Проектування залізниці було доручено Дніпропетровському інституту інженерів транспорту у складі професорів: І. Антоконенка, І. Красовського і доцентів Рапопорта, Г. Чумаченка, а також управлінню реконструкцій і проектування міста — архітекторам: Г. Швецько-Винецькому та В. Самодризі, які зробили проект будинків двох станцій залізниці «Жовтеня» та «Комсомольськ».

Робітникам Дніпропетровського паровозо-ремонтного заводу (ДПРЗ) було доручено будівництво рухомого складу — паровозу серії «ЮП» (Юний піонер), який був переустаткований із старого танкового паровозика. А шість мініатюрних блакитних вагончиків, довжиною 5 м і висотою 1,7 м, комфортабельно обладнаних і з гарною м’якою оббивкою, були зроблені робітниками-комсомольцями Нижньодніпровського заводу ім. Кірова (ВРЗ).

Будівництво першої черги дитячої залізниці (довжиною 1 км 600 м) розпочалося 2 квітня 1936 року. На залізничній колії були прокладені справжні шпали й рейки типу 4-А, встановлено 6 стрілочних перегонів та 4 світлофори, а проїзди через полотно заасфальтовані.

На берегу озера (на місці колишньої виставки місцпрому 1910 р.) збудована станція під назвою «Жовтеня», а на Червоноармійській терасі, у кінці парку, біля Озерного базару – станція «Комсомольськ». Станції мали величезні зали для чекання, технічні кутки, пошту і телеграф, кабінети начальників станції, кімнати швидкої допомоги, камери зберігання ручного багажу, квиткові каси та низка службово-навчальних приміщень. Під вулицею ім. Гаврилова (нині ім. Щербицького) були прориті два тунелі довжиною 30 метрів. Для обслуговування залізниці підготували 750 дітей, із яких 70 були машиністами.

Працювала залізниця з 12 до 22 години. Вартість проїзду з однієї станції до другої складала 10 коп, а по кільцю – 25 коп.

Діти дошкільного віку в поїзд допускалися тільки з дорослими, вартість квитка для яких коштувала 1 крб. За три роки існування (липень 1939 р.) залізниця перевезла 373 644 юних пасажирів, а потяг «блакитного експресу» зробив пробіг 25 823 км.

Почесним гостем у травні 1937 р. на Малій Сталінській був Всеукраїнський староста Г.І. Петровський, який залишив запис у книзі відгуків: «Ознайомившись з Вашою залізницею, усіма її дільницями і службами, знайшов усе в повному порядку і добрій організованості. За часи перебування на залізниці я дістав велику насолоду, бачачи як молоде покоління Рад країни радіє, учиться і готується керувати транспортом великого СРСР. У цьому бажаю Вам найкращих успіхів і завжди готовий Вам допомогти».

Дитяча залізниця на ті часи була центром пропаганди залізничної техніки, місцем культурного відпочинку дітвори, а найголовніше, кузнею кадрів для Дніпропетровського інституту інженерів транспорту (ДІІТ). Багато юних залізничників стали студентами цього інституту, найкращі, з атестатами на відмінно, зараховувалися без іспитів.

Під час німецько-фашистської окупації Дніпропетровщини (1941–1943 рр.) Мала Сталінська була зруйнована, а її рухомий склад пошкоджено. Друге народження залізниці сталося 29 жовтня 1944 р. На превеликий жаль, сьогодні залізниця втратила свою колишню славу, але залишається місцем відпочинку дітлахів Дніпропетровщини.

Людмила Маркова