Викриття «Чорної маски»: Іван Піддубний у Катеринославі

...Відомий московський цирк Ж. А. Труцци приїхав у Катеринослав навесні 1915 року. Свої вистави він давав на Озерній площі, в цирку, який до сих пір стоїть навпроти Центрального ринку, званого в народі Озеркою. Місце біля ринку завжди було жвавим, багатолюдним, тому розрахунок циркачів був правильним - тут без глядачів не залишишся.

І хлопчаків, і дорослих привертала реклама:

«У середу, 6-го травня дана буде велика різнохарактерна вистава, що складається з 3-х великих відділень.
Останні дні чемпіонату.
Всі боротьби рішучі.
Викриття Чорної маски або поразка коронованого короля борців».

І ось настала очікувана середа, 43 день чемпіонату борців, що приїхали в Катеринослав. Заздалегідь було оповіщено, що того дня Іван Піддубний виступить проти «Чорної маски». Хіба можна було утриматися від відвідин такого багатообіцяючого поєдинку? Ось катеринославський глядач і повалив на розрекламоване «шоу».

Перед початком цирковий оркестр виконав «народний гімн» - ішла перша світова війна, тому ура-патріотизм був у шані. На початку одинадцятої почалося змагання. Перша пара - Піддубний проти «Чорної маски». Заінтригований глядач не був розчарований: боротьба продовжується цілу годину, супротивники не поступаються один одному. Нарешті Піддубному вдається притиснути «Чорну маску» до килима.

У публіці піднявся страшний шум. З усіх боків лунали крики:

- Геть маску!

Борець в чорній масці виявляється відомим чемпіоном Олександром Гаркавенком. Через два дні, 8 травня 1915 року Іван Піддубний порадував глядачів поєдинком з іншим чемпіоном - Іваном Заїкіним. Це лише один епізод із багатої спортивної біографії знаменитого борця, що почалася у Феодосії.

У 25 років він приїжджає в кримське місто, де влаштовується робітником у фірму «Лівас». У цей час Піддубний починає захоплюватися фізичними вправами: займається з гантелями, гирями, вранці, після зарядки, бігає. В 1896 році Феодосію відвідав цирк Безкоровайного. Кожний вечір Іван уважно дивився на атлетів, що ламали підкови, гнули товсті металеві лозини, піднімали гирі і величезні кульові штанги. Як завжди, наприкінці виступу атлет пропонував охочим повторити який-небудь трюк за грошову винагороду. Одного разу Піддубний вийшов на арену і спробував виконати деякі елементи, але невдало. А ось у змаганні на поясах йому вдалося перемогти майже всіх борців: не здолав він тільки гіганта Петра Янковського. У результаті Піддубному запропонували декілька місяців попрацювати в цирку атлетом.

У 1897 році Іван їде до Севастополя, де в цей час гастролював цирк Труцци. Піддубного беруть у трупу борців, якою керував Георг Луріх, і незабаром він одержує перемогу над всіма учасниками трупи. Якийсь час Іван Максимович бореться на поясах у цирку Нікітіна.

У 1903-му він одержує запрошення від голови Петербурзького атлетичного товариства графа Георгія Івановича Рібоп′єра. Піддубний був непереможний в поясній боротьбі, а французьку (класичну) тільки освоював. Йому дали тренера Ейжена де Парі і відвели на підготовку три місяці.

Після наполегливих тренувань Піддубний вирушив до Парижа. Чемпіонат проходив у «Казино де Парі». Після одинадцяти перемог Іван Максимович мав зустрітися з чемпіоном Парижа і улюбленцем публіки Раулем ле Буше, дуже сильним двадцятирічним борцем. Піддубному в цей час було вже тридцять п′ять.

Почався бій. Іван відчував, що зможе отримати чергову перемогу. Але - дивна справа: через десять хвилин суперник став посилено пітніти і вправно вислизати зі всіх захватів. Потім з′ясувалося: Рауля перед сутичкою змазали прованською олією, що заборонялося правилами змагань. Піддубний зупинив боротьбу і подав суддям протест.

Ухвалене арбітрами рішення було дивним: витирати Рауля рушником через кожні п′ять хвилин. Незважаючи на те, що розпорядження справно виконувалося, француз продовжував пітніти, що дозволяло йому уходити від захватів. І судді віддали перемогу Раулю ле Буше.

Піддубний вирішив узяти реванш. Ну а поки він бере участь у Московському чемпіонаті, де перемагає всіх учасників, включаючи Шемякіна, Луріха, Янковського, і одержує перший приз. Потім бореться в провінції, і його виступи приносять циркам аншлаги. В 1904 році Піддубний взяв участь у конкурсі силачів, де без спеціальної підготовки підняв на біцепси штангу вагою 120 кілограмів.

Цього ж року в цирку Чинізеллі відбувся міжнародний чемпіонат з французької боротьби. Приїхали видатні спортсмени, у тому числі чемпіон світу Поль Понс, Микола Петров і Рауль ле Буше. Змагання тривали місяць. Вся петербурзька знать заповнювала в цирку ложі і перші ряди.

Піддубний йшов без поразок. І ось - сутичка з Раулем. Цього разу Іван Максимович так вимотав супротивника, що той визнав себе переможеним. Піддубний виграв перший приз і грошову премію у 55 тисяч рублів.

Він продовжував тренуватися. Дотримувався строгого режиму. Щодня робив ранкову зарядку, обливався холодною водою, займався з гирями. Замовив собі металеву тростину, з якою щодня гуляв. Не пив, не палив.

У 1905 році він їде до Парижа на крупний міжнародний чемпіонат, де, отримавши перемогу над найсильнішим борцем світу, датчанином Несом Педерсеном, «Залізним Несе», одержує приз у 10 000 франків і звання чемпіона світу. Після цього Піддубного звуть на гастролі по всьому світу.

Іван Максимович їде до Ніцци і бере перший приз. Далі слідують Італія, Алжир, Туніс, Німеччина, знову міжнародні змагання в петербурзькому цирку Чинізеллі – атлет скрізь завойовує перші місця. Перемігши в черговому всесвітньому змаганні в Парижі, наш козак стає двократним чемпіоном світу. В тому ж році в Мілані йому присуджують це звання утретє, в 1907-му у Відні - вчетверте, в 1908-му в Парижі - вп′яте, в 1909-му у Франкфурті - вшосте. В пресі його стали називати «чемпіон чемпіонів».

Слід сказати, що Піддубний ніколи не йшов на компроміси. Навіть за великі гроші не погоджувався виступати за наперед наміченим сценарієм, що нерідко практикувалося в тодішніх цирках.

У 1910 році Іван Максимович одружився, купив будинок у своєму селі і спробував жити спокійно, на лоні природи. Ось що писав про Піддубного в альбомі «Борці» Іван Володимирович Лебедєв у 1917 році: «Той, який... ламав кращих світових борців без жодного жалю і без щонайменшого утруднення. Сильний був, як стихійний ураган. З усіх законів життя знав один: «Homo homini lupus est» («Людина людині вовк». - М.Ч.) і твердо слідував його велінню. В штовханні - поза конкуренцією. Якщо, бувало, супротивник особливо відчайдушно чинить опір, Піддубний обов′язково йому на ногу в партері наступить. Страшний не тільки для росіян, але і для всіх закордонних борців: не кине, так поламає. Тепер має млин і маєток в рідній Полтавській губернії і бореться в ореолі колишньої великої слави. Від народження йому 45 років».

Але думки про цирк не залишали Івана Максимовича, і, врешті-решт, він повернувся на манеж.

У 1924 році Піддубний їде на гастролі до Німеччини, де одержує перемогу над всіма суперниками, більшість з яких була молодше за нього. В 1925-му він вирушає до Америки, вивчає вільну боротьбу, в якій дозволяються захвати ніг, підніжки та прийоми, що проводяться ногами. Через місяць тренувань український силач бере участь в змаганнях у Нью-Йорку. Піддубний одного за іншим вкладає на лопатки своїх супротивників і одержує титул «Чемпіон Америки». Після цього повертається на батьківщину і продовжує виступати на манежі до 1941 року.

У 1939 році Івану Максимовичу було присвоєно звання «Заслужений артист РРФСР», а в 1945-му - звання «Заслужений майстер спорту». Проте помер він у злиднях і голоді: радянська влада згадувала про свою «гордість», тільки коли її потрібно було виставити на показ перед пресою та іноземними гостями.

Вже після своєї смерті Іван Максимович послужив прообразом героя фільму «Борець і клоун» (1957). На батьківщині Піддубного встановлений мармуровий бюст «чемпіону чемпіонів», з 1962 року щорічно проводяться міжнародні змагання з класичної боротьби на приз імені І. М. Піддубного.

А в Дніпропетровському історичному музеї імені Д. І. Яворницького відреставровано і нині виставляється для огляду портрет українського силача Івана Піддубного пензля Миколи Струнникова.

Микола Чабан