Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Абашія Едуард Автанділович інформує про наступне. День китайської мови (кит. 聯合國中文日), що відзначається щорічно 20 квітня, було засновано тоді ж, коли і дні інших офіційних мов ООН, - 2010 року. З цією пропозицією виступив департамент організації, що відповідає за зв’язки з громадськістю. Метою мовних днів ООН є заохочення багатомовності та культурного розмаїття, а також забезпечення рівних можливостей для використання всіх шести офіційних мов у рамках системи Організації.
Китайська мова – мова китайців (ханців, або хінців) є гілкою сино-тибетської мовної сім’ї, що складається з безлічі ідіомів, сотен місцевих різновидів, багато з яких не є взаємно зрозумілими. Варіації поширені в більш гірській південно-східній частині материкового Китаю. Різновиди зазвичай класифікують на кілька груп, які не є окремими мовами, що визначаються взаємною зрозумілістю, але відображають загальний фонологічний розвиток середньокитайської мови. Китайські групи найбільше відрізняються за своєю фонологією. Меншою мірою ця відмінність спостерігається у лексиці та синтаксисі. Південні різновиди, як правило, мають менше початкових приголосних, але частіше зберігають середньокитайські кінцеві приголосні. Усі мають фонематичні тони.
Поняття «китайська мова» охоплює декілька основних офіційно вживаних стандартів спілкування. Це путунхуа 普通话 (північний або пекінський, західна назва — Мандарин; також поза межами Китаю його назва відома як Гоюй 国语; у Сінгапурі та Південно-Східній Азії відомий як Хуаюй 华语), є офіційним у континентальному Китаї та на Тайвані (хоча насправді тайваньський путунхуа відрізняється від пекінського на слух і граматичними нормами, адже їх шляхи розійшлися у 1949 р.), також поширеним є гуандунський 粤语 (кантонський) діалект, яким розмовляють південні провінції Китаю та Гонконг, і фуцзяньський діалект 闽语, поширений на Тайвані та провінції Фуцзянь.
День китайської мови встановлено в пам’ять про Цан Цзе - засновника китайської писемності. За легендою, він був придворним історіографом міфічного імператора Хуан Ді і розробив набір піктограм, які згодом стали основою для ієрогліфів. Це дало змогу відмовитися від вузликового письма. А дата 20 квітня обрана у зв’язку з тим, що це час початку сезону "гуюй", що буквально означає «дощ з проса» або «хлібний дощ». За легендою, цього дня небесні сили віддячили Цан Цзе за створення китайської писемності, пославши жителям Піднебесної дощ із хлібних зерен, який врятував багатьох людей від голоду.
Уперше ім’я Цан Цзе згадується у філософському трактаті III століття до нашої ери «Сюнь-Цзи». Там ідеться: “Були численні досліди зі створення писемності, але лише знаки, створені Цан Цзе, були прийняті й існують донині”. Згодом стародавній вчений набув міфологічних рис, його стали зображати з чотирма очима, що символізує його особливу прозорливість.
Письмова китайська мова вважається однією з найскладніших у світі. Щоб висловити все її багатство, використовується близько 80 тисяч ієрогліфів. Утім, для повсякденного вжитку вистачає 3 – 5 тисяч символів. Крім того, це одна з найдавніших мов, що існують на планеті.
Китайська є державною мовою Китайської Народної Республіки, Тайваню і Сінгапуру. У деяких штатах США, зокрема, в Нью-Йорку, всі офіційні документи в обов’язковому порядку перекладаються китайською мовою. Перша мова світу за кількістю мовців, загалом же у світі китайською розмовляють понад 1,3 мільярда осіб. Величезна кількість носіїв мови стала причиною включення китайської до числа шести офіційних і робочих мов ООН.
Щороку в секретаріаті ООН проводяться заходи, присвячені дням мов. У День китайської мови традиційно проходять виставки творів мистецтва, виконаних майстрами Піднебесної, а також концерти китайських колективів і показові виступи шкіл бойових мистецтв.
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Абашія Едуард Автанділович в період з 12.01.2024 р. по 16.03.2024 р., взяв участь у курсі підвищення кваліфікації на тему: «Основи сексології та сексопатології. Сексуальність у сучасному світі» та підвищив кваліфікацію, шляхом отримання практичних і теоретичних знань та навичок згідно з програмою курсу та успішно склав сертифікацію із курсу підвищення кваліфікації. Кількість годин (60 академічних годин – 2.0. кредити ЄКТС). Освітній курс був розроблений з 15-ти модулів, практикуму із психології сексуальності та сексології, інтервізії, тем для самостійного опрацювання (аналіз та дослідження наукових джерел тощо) та підсумкового тест-контролю з 35-и запитань. Дистанційне навчання проходило на онлайн платформі Zoom у позаробочий час та передбачало широкий спектр практичних завдань, обмін досвідом тощо.
Викладачі курсу:
Максим Журавський – директор центру практичної психології «Happy Life», магістр психології, викладач, психолог, експерт із сексуальної освіти, статевого виховання, консультант із сексуальної варіативності, голова Міжнародної асоціації психологів та консультантів із сексуальної освіти;
Альона Піляєва – магістр психології, консультантка із сексуальної освіти, психологиня в інтегративному підході, клінічний психолог, сексолог-консультант у навчанні;
Анжела Головченко – магістр психології, психологиня в мультимодальному підході, кризовий психолог, травмофокусований консультант;
Антоніна Молотокас – докторка філософії в галузі психології (Ph.D), консультантка із сексуальної освіти;
Василь Купцов – бакалавр психології, арт-терапевт, гештальт консультант, психолог консультант із сексуальної варіативності;
Ганна Ситник – магістр права, бакалавр психології, практична психологиня, юристка, адвокатка;
Наталія Кутова – лікар-психолог, лікар-генетик, кандидатка медичних наук;
Юлія Підопригора – магістр психології, психологиня, психотерапевтка за методом символдрами, арт-терапевтка, тренерка, психологиня-сексологиня.
В рамках навчання були опрацьовані освітні компоненти програм:
1. Огляд сучасної психології сексуальності та сексології. Сучасний підхід до сексу та секс-терапії;
2. Психосексуальний розвиток. Різноманіття сексуальної варіативності;
3. Сексуальність дітей та підлітків як соціальна та наукова проблема;
4. Чоловіча та жіноча сексуальність;
5. Фізіологія оргазму;
6. Сексуальність у парі. Гармонія та дисгармонія;
7. Основи сексопатології. Сексуальні дисфункції у чоловіків та жінок;
8. Сексуальне, домашнє, гендерно-зумовлене насилля. Психологічні та юридичні аспекти;
9. Інцест, педофілія, зоофілія, некрофілія та інше;
10. Різновиду сексу, включаючи БДСМ - практики, сексуальні іграшки та інше;
11. Вступ до афірмативної терапії. Позитивне консультування для представників ЛГБТІК+ спільноти;
12. Сексуальна травма під час війни. Проблеми із сексуальністю у часі війни у цивільних та військових;
13. Арт-терапія у роботі із сексуальністю та сексологічними запитами;
14. Методи психотерапії та психологічного консультування у роботі із людською сексуальністю;
15. Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Медичні та психологічні аспекти ВІЛ/СНІД;
16. Практикум із психології сексуальності та сексології. Інтервізія;
17. Теми для самостійного опрацювання (наукові дослідження).
Результати навчання за курсом включають:
• Розуміння основних аспектів сексології та сексопатології.
• Знання про різноманітні аспекти сексуальності та їх вплив на сучасне
суспільство.
• Вміння розпізнавати та аналізувати сексуальні проблеми та патології.
• Освоєння стратегій та методів роботи з питань сексуальності в
професійній практиці.
• Здатність до об’єктивного й етичного підходу до сексуальних тем у
взаємодії з клієнтами чи пацієнтами.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про освіту» складниками освіти дорослих є:
• післядипломна освіта;
• професійне навчання працівників;
• курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації;
• безперервний професійний розвиток;
• будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою.
Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про освіту» післядипломна освіта включає:
• спеціалізацію - профільну спеціалізовану підготовку з метою набуття особою здатності виконувати завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;
• перепідготовку - освіту дорослих, спрямовану на професійне навчання з метою оволодіння іншою (іншими) професією (професіями);
• підвищення кваліфікації - набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань;
• стажування - набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.
Відповідно до посадових обов’язків психологи органу пробації:
• забезпечують психологічне консультування, психодіагностику та психокорекцію осіб, які перебувають на обліку або обвинувачуються у вчиненні правопорушення;
• формують психологічну культуру суб’єктів пробації, батьків неповнолітніх та осіб, що їх замінюють, представників персоналу пробації;
• проходять підвищення кваліфікації в установленому законодавством порядку тощо.
Сексологія – це додаткова спеціалізація в психології. Тож, для того, щоб консультувати клієнтів (пацієнтів) з сексуальними запитами, психологу необхідно знати основи психології та вміти працювати з базовими техніками консультування. Психолог-сексолог (або сексотерапевт) працює з психічними проявами і допомагає клієнтам, використовуючи психологію і терапевтичні техніки. Але при цьому він має вміти виявляти фізичні порушення клієнтів, щоб вчасно відправити їх на обстеження до медичних працівників, насамперед слід виключити фізіологічні причини, а вже потім працювати на психологічному рівні, - зазначив психолог.
Коментарі: 0 | Залишити коментар
17.04.2024 року психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Абашія Едуард Автанділович провів психодіагностичний захід з тестування суб’єктів пробації. До профілактичної роботи також долучилася заступник начальника відділу Альона Оскаленко.
У ході роботи був використаний опитувальник Кірсі (типологія Майєрс – Бріггс). Опитувальник призначений для визначення психологічного портрета та виявлення типу темпераменту. Даний опитувальник був розроблений у 1956 році клінічним психологом, професором Каліфорнійського університету Девідом Кірсі (англ. David West Keirsey) на основі робіт швейцарського психолога та психіатра К.Г. Юнга та американської письменниці І. Майєрс разом зі своєю матір’ю К. Бріггс.
Опитувальник містить чотири біполярні шкали, що відображають зміст восьми психологічних чинників темпераменту (у рамках теоретичних уявлень К.Г. Юнга та його послідовників). До цих чинників (шкал) належать:
1. Шкала E-I - орієнтація свідомості:
Е (Еxtraversion, екстраверсія) - орієнтація свідомості назовні, на об’єкти;
I (Introversion, інтроверсія) - орієнтація свідомості всередину, на суб’єкта;
2. Шкала S-N - спосіб орієнтування в ситуації:
S (Sensing, здоровий глузд) - орієнтування на конкретну інформацію;
N (Intuition, інтуїція) - орієнтування на узагальнену інформацію;
3. Шкала T-F - основа ухвалення рішень:
T (Thinking, мислення) - раціональне зважування альтернатив;
F (Feeling, почуття) - ухвалення рішень на емоційній основі;
4. Шкала J-P - спосіб підготовки рішень:
J (Judging, судження) - перевага планувати і заздалегідь упорядковувати інформацію;
P (Perception, сприйняття) - перевага діяти без детальної попередньої підготовки, більше орієнтуючись за обставинами, - зазначив психолог.
Коментарі: 0 | Залишити коментар