АНД РВ

5 вересня 2024, 09:29

Орган пробації інформує про Міжнародний день благодійності та день вшанування пам’яті Матері Терези

Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Едуард Абашія інформує про наступне. Благодійність, як і волонтерство та філантропія, забезпечує реальний соціальний зв’язок і сприяє створенню інклюзивних та більш стійких суспільств. Благодійність може пом'якшити найгірші наслідки гуманітарних криз, доповнити державні послуги у сфері охорони здоров’я, освіти, житла та захисту дітей. Вона сприяє розвитку культури, науки, спорту та захисту культурної і природної спадщини. Вона також просуває права маргіналізованих і незахищених верств населення та поширює ідеї гуманності в конфліктних ситуаціях.

У Порядку денному сталого розвитку до 2030 року, прийнятому у вересні 2015 року, Організація Об’єднаних Націй визнає, що викорінення бідності в усіх її формах і вимірах, включно з крайньою бідністю, є найбільшим глобальним викликом і неодмінною вимогою сталого розвитку. Порядок денний також закликає до зміцнення духу глобальної солідарності, зосередженої, зокрема, на потребах найбідніших і найуразливіших верств населення. У ньому також визнається роль різноманітного приватного сектору - від мікропідприємств і кооперативів до транснаціональних корпорацій, а також роль організацій громадянського суспільства та благодійних організацій у реалізації нового Порядку денного.

17 Цілей сталого розвитку (ЦСР), викладених у Порядку денному, можна згрупувати у шість критично важливих сфер: люди, планета, процвітання, мир і партнерство. Вони мають потенціал трансформувати наше життя і нашу планету, забезпечуючи основу, необхідну для того, щоб благодійні інституції могли дати можливість усім людям зробити свій внесок у покращення нашого світу.

Міжнародний день благодійності був заснований з метою підвищення обізнаності та мобілізації людей, неурядових організацій та зацікавлених сторін у всьому світі для надання допомоги іншим через волонтерську та філантропічну діяльність. Дата 5 вересня була обрана з метою вшанування річниці смерті Матері Терези з Калькутти, яка отримала Нобелівську премію миру в 1979 році «за роботу, проведену в боротьбі за подолання бідності та страждань, які також становлять загрозу для миру».

Мати Тереза, відома католицька монахиня і місіонерка, народилася 26 серпня 1910 року під ім’ям Аньєза (або Аґнес) Ґондже Бояджіу. Вона народилася в Скоп’є (нині — столиця Республіки Північна Македонія, у ті роки – вілаєт Косово, провінція Османської імперії) у сім’ї албанки та влаха. З дитинства вона мріяла про чернече служіння та у 1928 році поїхала до Ірландії, де в Інституті Пресвятої Діви Марії вступила в чернечий орден «Ірландські сестри Лорето», і лише через шість тижнів відпливла до Індії як вчителька. Вона викладала протягом 17 років у школі ордену в Калькутті.

У 1931 році вона прийняла постриг і взяла ім’я Тереза на честь канонізованої 1927 року черниці-кармелітки Терези з Лізьє. У 1946 році сестра Тереза відчула «поклик у покликанні», який вона вважала божественним натхненням присвятити себе турботі про хворих і бідних. Тоді вона переїхала в нетрі, які спостерігала під час викладання. Муніципальна влада, на її прохання, надала їй гуртожиток для паломників, неподалік від священного храму Калі, де вона заснувала свій орден у 1948 році. Незабаром на допомогу їй з’їхалися співчутливі товариші. Було організовано диспансери та школи під відкритим небом. Мати Тереза прийняла індійське громадянство, а всі її індійські черниці стали носити сарі. У 1950 році її орден отримав канонічну санкцію від Папи Пія XII, а в 1965 році став папським згромадженням (конгрегацією) (підпорядковується тільки Папі).

У 1952 році вона заснувала Нірмаль Грідай («Місце для чистих серцем»), хоспіс, де невиліковно хворі могли жити й померти в гідних умовах. Її орден також відкрив численні центри для сліпих, людей похилого віку та інвалідів.

Під керівництвом Матері Терези, Місіонери Милосердя побудували колонію для прокажених під назвою Шанті Нагар («Місто Миру») поблизу індійського міста Асансол. У 1962 році індійський уряд нагородив Матір Терезу орденом Падма Шрі, однією з найвищих цивільних нагород, за її заслуги перед народом Індії. Папа Павло VI під час свого візиту до Індії в 1964 році подарував їй свій церемоніальний лімузин, який вона відразу ж розіграла в лотерею, щоб допомогти у фінансуванні своєї колонії для прокажених. У 1968 році її викликали до Риму, щоб заснувати там дім, в якому працювали переважно індійські монахині.

На знак визнання її апостольства, Папа Павло вшанував її 6 січня 1971 року, вручивши їй першу Премію Миру імені Папи Івана XXIII. У 1979 році вона отримала Нобелівську премію миру за свою гуманітарну діяльність, а наступного року індійський уряд нагородив її Бхарат Ратна (хінді भारत रत्‍न), найвищою цивільною нагородою Республіки Індія. Назва перекладається як «Коштовність Індії».

В останні роки життя Мати Тереза виступала проти розлучень, контрацепції та абортів. Вона також мала слабке здоров’я і перенесла серцевий напад у 1989 році. У 1990 році вона подала у відставку з посади глави ордену, але була повернута на посаду майже одноголосним голосуванням - єдиним голосом, що не погодився, був її власний. Погіршення стану серця змусило її піти на пенсію, і в 1997 році орден обрав її наступницею сестру Нірмалу, яка народилася в Індії. На момент смерті Матері Терези її орден налічував сотні центрів у більш ніж 90 країнах світу, в яких працювало близько 4 000 монахинь і сотні тисяч мирян. Через два роки після її смерті розпочався процес проголошення її святою, а Папа Іван Павло ІІ видав спеціальний декрет, щоб прискорити процес канонізації. Вона була беатифікована 19 жовтня 2003 року, потрапивши до лику блаженних за найкоротший час в історії Церкви. Канонізована Папою Франциском І 4 вересня 2016 року.

Хоча Мати Тереза демонструвала життєрадісність і глибоку відданість Богові у своїй щоденній праці, її листи (які були зібрані і опубліковані в 2007 році) свідчать про те, що вона не відчувала Божої присутності у своїй душі протягом останніх 50 років свого життя. Листи розкривають страждання, які вона пережила, і її відчуття, що Ісус залишив її на початку її місії. Продовжуючи переживати духовну темряву, вона прийшла до переконання, що бере участь у Христових страстях, особливо в момент, коли розп’ятий Христос промовляє: «Боже мій, Боже мій, нащо Ти мене покинув?» (Євангеліє від Матвія 27, 46). Ці слова розповідають про смуток людини, яка почувається покинутою Богом.

Незважаючи на ці труднощі, Мати Тереза залишалася відданою своїй вірі та праці для Христа. Понад 45 років вона служила бідним, хворим, сиротам і вмираючим, одночасно керуючи розширенням діяльності Місіонерів Милосердя спочатку в Індії, а потім і в інших країнах світу, включаючи хоспіси і будинки для найбідніших і бездомних. Діяльність Матері Терези була визнана і схвалена в усьому світі, і вона отримала ряд нагород і відзнак, в тому числі Нобелівську премію миру. Мати Тереза померла 5 вересня 1997 року у віці 87 років.

На знак визнання ролі благодійності в полегшенні гуманітарних криз і людських страждань як всередині країн, так і між ними, а також зусиль благодійних організацій і окремих осіб, включаючи діяльність Матері Терези, на 58-му пленарному засіданні Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у 2012 році в своїй резолюції A/RES/67/105 проголосила 5 вересня, в річницю смерті Матері Терези, Міжнародним днем благодійності, - зазначив психолог.