Після повернення до Лоц-Кам’янки Олексій Федорович одружився. Працював помічником кріпильника на будівництві тунелю Мерефо-Херсонської залізниці, з рядових робітників дійшов до гірничого інженера. Влітку 1927 року вступив до КПРС.
Був відряджений на Кавказ на будівництво Ріонської ГЕС, повернувся до Дніпропетровська, а невдовзі став студентом Чернігівського будівельного технікуму. Після його закінчення був на профспілковій та партійній роботі. Спочатку працював головою районної профспілкової ради в Корюківському районі, незабаром його обрали другим секретарем Понорницького райкому КП(б)У на Чернігівщині.
З першого дня війни по 16 вересня 1941 року, до повної окупації Чернігівщини фашистами, О.Ф.Федоров займався евакуацією на схід об’єктів промисловості та сільського господарства, мобілізацією населення на допомогу фронту, створенням баз для майбутнього розгортання партизанського руху.
Протягом осені 1941 року О.Федоров встановив контакти та налагодив зв’язок із розрізненими партизанськими загонами, які базувались в Чернігівських лісах, створив Чернігівсько-Волинське партизанське об’єднання. З січня 1942 року він налагодив зв’язок з Великою землею, Верховним Головнокомандуванням, розгорнув широкомасштабну партизанську війну в тилу ворога. Особливу увагу приділяв «рейковій» війні, найбільш відома проведена під керівництвом О.Федорова Ковельська операція, яка проводилась протягом дев’яти місяців.
Протягом усього часу дії партизанського об’єднання О.Федорова ним було знищено понад 25 тисяч німецьких солдат і офіцерів, пущено під укіс 683 ешелона з живою силою і технікою, знищено 8 бронепоїздів, підірвано 47 залізничних мостів, 35 км. залізничного полотна, 26 нафтобаз,65 складів з пальним, 39 складів з боєприпасами та обмундируванням.
О.Ф.Федоров – двічі Герой Радянського Союзу. 18 травня 1942 року йому було присвоєно звання Героя із врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка». Другу медаль «Золота Зірка» він отримав у квітні 1944 року. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР йому, як двічі Герою, на батьківщині було встановлено бронзовий бюст (у Дніпропетровську в парку імені Чкалова, тепер –– імені Глоби).
Після закінчення війни О.Федоров вчився в Академії суспільних наук, очолював Херсонську та Житомирську обласні організації, обирався делегатом на з’їзди Компартії. Багато років працював міністром соціального забезпечення УРСР.
Помер Олексій Федорович Федоров 9 вересня 1989 року.