Свечников Василий Николаевич

1909 року він закінчив реальне училище, а 1917-го – Петербурзький політехнічний інститут. Цього ж року його прийняли на посаду завідувача металографічної та механічної лабораторій Надеждинського заводу на Північному Уралі, де він пропрацював до 1925 року. 1925 року В.М. Свєчніков переїхав до Дніпропетровська і став працювати на металургійному заводі ім. Петровського, очоливши металографічну лабораторію.

Період роботи у Дніпропетровську був плідним В.М. Свєчнікова і в науковій роботі. З 1931 по 1941 рік він працював у Дніпропетровському металургійному інституті – завідував кафедрою металографії та термічної обробки. 1935 року йому присуджено звання професора, 1936-го – ступінь доктора технічних наук, 1939-го його обрали дійсним членом Академії наук УРСР. Одночасно Василь Миколайович завідував відділом металознавства Дніпропетровського фізико-технічного інституту, був штатним консультантом в Інституті мелалів (згодом Трубний інститут). За це десятиріччя у співавторстві з іншими вченими: В.Н. Гриднєвим, К.Ф. Стародубовим, К.П. Буніним він опублікував 37 робіт.

1945 року В. Свєчніков переїхав до Києва, працював в Інституті чорної металургії, продовжував початі у Діпропетровську дослідження в галузі сплавів. З 1953 року він завідував відділом металознавства в Лабораторії металофізики АН УРСР. З 1956-го під керівництвом вченого почав розвиватися новий напрям – фізико-хімічний аналіз систем тугоплавких і рідких металів, за розробки в цьому напрямку 1980 року він отримав Державну премію УРСР в галузі науки та техніки. Одночасно з 1945 по 1969 рік В.М. Свєчніков завідував кафедрою металознавства в Київському політехнічному інституті.

Протягом життя вчений опублікував особисто та у співавторстві понад 200 праць.
Помер В.М. Свєчніков 1981 року.