Журналістську діяльність Олександр Єгоров розпочав 1882 року в «Екатеринославском листке», в якому також співпрацювали Іван Манжура та Яків Новицький. О. Єгоров був завзятим краєзнавцем, зібрав велику кількість матеріалів з історії Катеринославщини, результатом цього стало видання ряду брошур під загальною назвою «Екатеринослав».
Олександр Іванович сприяв виданню у Катеринославі літературних казок Івана Манжури, які виходили книжечками-«метеликами». Між ними обома встановились теплі дружні та творчі стосунки, деякий час І. Манжура навіть мешкав у будинку Єгорових.
Великою популярністю серед представників місцевої інтелігенції користувалась книгарня Єгорових. Розташована на проспекті, разом з влаштованою тут же бібліотекою, стала місцем зустрічей літераторів, краєзнавців, діячів культури.
Довгий час Олександр Єгоров мріяв про видання власної газети, але за діючими законами видавцем і редактором міг бути лише дворянин. Тож довелось знайти підставну особу — ним став петербурзький літератор, уродженець Катеринослава П.В. Биков. У травні 1885 року цензура дала дозвіл на видання газети «Степь». Фактичний її редактор Олександр Єгоров організовував передплату, домовлявся з друкарнею, знаходив кореспондентів і листувався із читачами, друкувався під різними псевдонімами. В умовах досить жорстокої цензури не виходило жодного номера, в якому б не йшлося про тяжке становище селян, свавілля влади, правлячих класів. «Степь» писала про усі подробиці життя губернії: сільське господарство, літературний рух, охорону природних багатств, розвиток медицини, видавничу справу, історію краю. На сторінках газети активно друкувались поезії Івана Манжури, етнографічні розвідки Якова Новицького, драми Григорія Бораковського, статті літератора Миколи Балліна...
Демократична спрямованість газети викликала шалений опір з боку правлячих класів — її було закрито, навіть покровитель і офіційний видавець від неї відмовився. Це було великим ударом для Олександра Єгорова. Останні роки життя його переслідували нещастя, він тяжко хворів, надломлений фізично і морально, помер у 1903 році. Похований на Севастопольському цвинтарі, де ховали багатьох видатних діячів культури Катеринослава.