Насонова Валентина Олександрівна

Валентина Олександрівна Насонова, видатна землячка, належить до корифеїв медицини, найкращих фахівців у галузі ревматичних хвороб, вона – один з найвідоміших учених–ревматологів зі світовим ім’ям. Вона поєднала в собі найкращі якості лікаря-практика, вченого-енциклопедиста, організатора та вчителя, високогуманної людини.

Валентина Олександрівна народилася 6 липня 1923 р. в Карнаухівці (нині смт Баглійського району м. Дніпродзержинська) в родині слюсаря. Під час війни працювала санітаркою евакоштиталю. Тоді ж вона познайомилася з Левом Степановичем Насоновим, державним службовцем, значно старшим від неї, який запропонував дівчині руку і серце. У парі, дружно і злагоджено, поружжя Насонових прожило аж до 1978 ро-ку, коли Лев Степанович помер. Разом вони виховали сина, який народився 1948 року – Євген Львович нині відомий вчений, академік РАМН, доктор медичних наук, професор, головний ревматолог Мінздраву Російської федерації.

1946 року Валентина Олександрівна закінчила Московський медичний інститут Міністерства охорони здоров’я РРФСР, потім клінічну ординатуру на кафедрі факультетської терапії, працювала старшим лаборантом в академічній групі академіка АМН СРСР, професора Є.М. Тарєєва, асистентом на кафедрі терапії та професійних хвороб I Московського медичного інституту. 1954 року захистила кандидатську дисертацію за темою: «Клінічна характеристика геморагічного васкуліту».

У вересні 1958 року Валентину Насонову запросили на роботу в щойно організований Інститут ревматології, в якому вона пропрацювала все подальше життя, почавши старшим науковим співробітником, далі – завідувачкою відділення граничних форм. У 1968 році захистила докторську дисертацію за темою: «Варіанти клінічного перебігу та критерії діагностики системної червоної вовчанки», яка досі є настільною книгою для ревматологів.

1972 року Валентині Олександрівні присвоєно звання професора, 1974 року її об-рано членом–кореспондентом АМН СРСР, а 1984 – дійсним членом (академіком) АМН СРСР за спеціальністю «ревматологія».

З 1970 року Валентина Насонова – незмінний директор Інституту ревматології. 2001 року вона залишила цю посаду, але до останніх днів життя працювала в Інституті, передаючи величезний досвід колегам. Пішла з життя Валентина Олександрівна 2 лютого 2011 року, похована на Новодівочому цвинтарі в Москві поруч зі своїм чоловіком.

За понад 30 років керівництва професора В. Насонової Інститут ревматології став сучасним науковим центром із вивчення ревматичних хвороб. Під керівництвом професора Насонової успішно розроблялися питання реабілітації та хірургічного лікування патології суглобів у ревматичних хворих. Глибокі знання теорії ревматології дозволили організувати в Інституті низку фундаментальних досліджень в галузі біохімії з’єднувальної тканини, вивченню ролі інфекційних факторів у розвитку ускладнень.

Валентина Насонова – засновниця російської школи ревматології, державної ревматологічної служби в СРСР та в РФ. У 89-ти регіонах країни працюють близько 1900 ревматологів, створені та діють спеціалізовані ревматологічні центри. За її безпосередньої участі створені спеціалізовані кафедри для підготовки лікарів-ревматологів.

В.А. Насонова – автор понад 500 друкованих праць, 9 монографій. Під її керівництвом захищено 26 кандидатських і 10 докторських дисертацій.

Валентину Олександрівну високо цінували в міжнародному співтоваристві ревматологів Європи та всього світу. В 1975–1977 роках вона була віце-президентом, в 1977–1979 роках – президентом-наступником і, нарешті, в 1979–1981 роках – президентом Європейської антиревматичної ліги (EULAR), до речі, єдиною серед жінок на цій посаді. Академік В.О. Насонова стала почесним членом багатьох національних ревматологічних товариств: Болгарії, Польщі, Югославії, Фінляндії, США, Японії, Франції, Чехословаччини, Великої Британії, Німеччини, України, Молдови, Киргизстану та інших. По-над 25 років Валентина Олександрівна була експертом Всесвітньої організації охорони здоров’я з ревматології.

За свою багаторічну шляхетну працю Валентина Насонова одержала численні урядові нагороди. 1997 року їй присуджено почесне знання «Заслужений діяч науки Російської Федерації». Також професорка удостоєна міжнародної премії «Професія – життя» в номінації «Легенда світової медицини», яка є визнанням її видатних заслуг перед державою та народом, унікальних якостей людини, лікаря та вченого, чиє життя цілком віддане високому служінню своїй професії, що стала її духовним світом і сенсом життя.