Щукин Пилип Аліпієвич (Олімпієвич)

Щукин Пилип Аліпієвич (Олімпієвич), активний просвітянин, член багатьох українських організацій, публіцист і літературознавець, кооператор, видавець народився 14 листопада 1891 року в Катеринославі. Батько його Аліпій Андрійович, 1860 р. н., був селянином села Ганнівка Артільної волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, працював ліхтарником, сторожем Історичного музею ім. Поля. Мати — Марія Софронівна. У них крім сина Пилипа були сини Григорій, Олексій, Михайло, Петро, а також доньки Євгенія та Ганна.

Пилип Щукин учився в Катеринославському міському шестикласному училищі, закінчив Катеринославські технічні курси. З 1912 р. працював креслярем Катеринославської повітової земської управи.

З 1912 року став членом товариства «Просвіта». У травні 1913-го обирається бібліотекарем просвітянської бібліотеки. В липні 1913 затверджений губернатором як завідувач просвітянської бібліотеки-читальні ім. Шевченка в Катеринославі по вул. Козачій, 56. В 1914 був головою бібліотечно-лекційної комісії Катеринославської «Просвіти».

Мешкав Щукин за адресою: Новосельна, 5 (нині вул. Дарвіна). 3 15 січня по 15 березня 1914 р. був писар Катеринославської «Просвіти», з 13 травня 1914-го — товариш (заступник) голови товариства. Щукин написав 20 травня 1915 р. заяву про вихід з членів ради товариства «Просвіта»: «До Ради Катеринославського товариства «Просвіта». Вислухавши на засіданні Ради лист Ів. Мих. Труби, у якому він пише, що «протест д. Павловської Є.С. справедливий», я й надалі, на підставі протоколу зборів Ради, вважаю протест пані Павловської щодо виходу її по жеребку з членів Ради цілком безпідставним. Але, зважаючи на те становище, що утворилось круг цієї справи, я не нахожу можливим надалі лишатись членом Ради. Пилип Щукин. 20 мая 1915 p.».

Пилип Щукін був також членом підпільної УСДРП. У листопаді 1915 р. катеринославська організація УСДРП схоплена царською адміністрацією. В ніч на 27 листопада 1915 р. разом з іншими провідниками організації Щукин був заарештований поліцією, а 3 грудня того ж року жандарми склали на нього картку як на затриманого, взяли відбитки пальців, сфотографували в анфас, профіль і на повен зріст. Крім біографічних даних, ця картка містить докладний опис зовнішності: зріст 1 метр 67 см, колір вусів, брів русявий, очі сірі. А на фото — коротко стрижений юнак в окулярах, типовий студент у смушевій шапці, в пальті з чорним каракулевим коміром. Просвітянина засуджено на каторжну тюрму. Звільнили його після Лютневої революції 1917 р. Активно включається в роботу відродженої «Просвіти» та інших українських організацій. Дуже цінна його стаття «З життя «Просвіти» у Катеринославі», де простежено діяльність товариства у березні-серпні 1917 р. Восени 1918 р. Щукин відвідав у Полтаві Панаса Мирного і свій спогад про це назвав «Сторінка зі спогадів» (Споживач.– 1920.– № 5–6).

З передмовами Щукина видано книжки Василя Корнієнка (1918), Івана Манжури (Черкаси, 1918), Тараса Шевченка (1919). Друкується в катеринославських виданнях «Народная жизнь» (1917), «Живе слово» (1918), особливо продуктивно в кооперативному часописі «Споживач» (1918–1920), співробітником якого він був. Пише про Тараса Шевченка, Бориса Грінченка, багато рецензій. У 1919 очолював видавничий відділ Катеринославського Союзу споживчих товариств, у 1920 був членом кооперативного товариства «Українське видавництво у Катеринославі». У червні 1920 як секретар неторгівельного відділу Губспоживача був відряджений на з’їзд уповноважених Центросоюзу 5 липня 1920 в Москві. У липні 1919 р. мешкав за адресою: по Управській вул. 3-й заводський провулок, буд. № 4. Продовжував займатися підпільною партійною діяльністю і після приходу більшовиків. Брав участь у підготовці петлюрівським центром за кордоном грандіозного повстання в Україні в 1921 р. Постановою великої трійки Катеринославського губчека від 25 серпня 1921 р. 52 особи були засуджені до розстрілу у цій справі. Серед розстріляних у серпні або вересні 1921 р. у Катеринославі був і Пилип Щукин.