Матюшенко Віктор Іванович

5 червня 1925 р. — у м. Дніпропетровську народився Матюшенко Віктор Іванович, художник, член Спілки художників України. Працював у галузі пейзажу. Помер 1984 року, похований у Дніпропетровську.

Віктор Матюшенко — один з найліричніших художників-пейзажистів Придніпров’я. Юність його обпалила війна. Снайпером-розвідником він пройшов її шляхами, а в рік закінчення війни став курсантом військового училища.

Якось курсантів повели до Третяковської галереї, картина Ф.Богородського «Слава загиблим героям» справила на юнака настільки сильне враження, що він подав заяву про відчислення з військового училища. Натомість вступив до Художнього у Дніпропетровську і закінчив його 1951 року.

Вчителями зі спеціальності були у нього М.Панін та М.Погрібняк, вивчав Віктор Іванович творчість Левітана, Коровіна, Рилова, Герасимова, вчився у природи, вивчав її, намагався відчути і зрозуміти. Велику роль у творчому розвитку художника зіграли майже щорічні подорожі Україною, Карелією, Кавказом. З кожної привозив художник численні роботи, начерки, враження.

Більшість пейзажів художника присвячено Україні, її щедрій природі, яку він щиро любив. Ця любов народжувала національне забарвлення ліричних образів, багатий внутрішній світ його пейзажів. Думки про невмирущість і постійне оновлення природи, про її молодість, вічність та незнищенність життя закладено в основу багатьох його робіт. Найбільш яскраво ці думки відобразились в циклах — своєрідних живописних сюїтах «Україна весняна» та «Карелія».

За своє недовге життя художник не раз брав участь в обласних та республіканських виставках, мав декілька персональних виставок, а остання — вже посмертна — відбулась 1986 року у Києві. Численні картини художника зберігаються у Дніпропетровському художньому музеї та Київському музеї українського мистецтва.