Японським мистецтвом канзаші захоплюється Марія Омельченко з Орджонікідзе

Декретна відпустка до канзаші довела

Марії Омельченко 27 років. За спеціальністю вона економіст, але зараз у декретній відпустці, тож має змогу займатися творчістю.

Майстриня розповідає, що все почалося, коли вона побачила в Інтернеті гарні шпильки для волосся. Далі поглянула на їхню вартість, та вона виявилась високою, як на неї. Маші стало цікаво: а чи зможе вона сама зробити щось подібне? У неї є хресниця, і їй захотілося створити малій такий подарунок на День народження. Спочатку Марія придбала стрічки, спробувала. Але…перший млинець вийшов комом — вироби виглядали не дуже акуратно, та наша героїня знову взялась за справу, і незабаром все вийшло.

Крок за кроком, день за днем Марія вдосконалювала свої навички. Ось вже близько року вона захоплюється канзаші. Свої вироби Маша придумує сама, або ж дивиться варіанти у всесвітній мережі. Першою роботою Марії Омельченко, виконаною у стилі канзаші, стала резиночка для волосся, оздоблена стрічками у вигляді пелюстків квітки. Як говорить майстриня, матеріали для творчості, а саме стрічки, вона купує у рідному місті. Але доводиться замовляти й в Інтернет-магазинах.

Для того, щоб зробити резинку на волосся витрачає максимум тридцять хвилин. У її особистій колекції власноруч виготовлених прикрас дуже багато. Але Марія майже не виготовляє прикраси для себе. В неї є одна резиночка та пов’язка-гречанка. Всі інші вона дарує друзям та знайомим.

Марія говорить, що не хоче продавати свої вироби:

— Я займаюся творчістю задля свого задоволення, і продавати роботи не планую. Звісно, якщо хтось хоче придбати приколку чи резинку для волосся, я з радістю погоджуюсь виконати замовлення. Одна резинка, виконана у такому стилі коштує приблизно 10 гривень, обруч — до 50 гривень.

Найскладнішою своєю роботою Марія вважає ялинку, яку поспішала закінчити до Нового року. Також у її колекції є деревце зі стрічок, яке вона подарувала знайомим. Такими зазвичай прикрашають інтер’єр.

Марія виготовляє прикраси не тільки «у шухляду». Вона вже встигла взяти участь у виставці, присвяченій Дню міста. Організатори не запрошували її — вона сама захотіла, аби жителі мали змогу помилуватися роботами.

Підчас традиційної виставки мистецтв, їй було цікаво поспілкуватися з людьми. До Маші підходила жінка-майстриня, яка також створює вироби канзаші. Вони познайомились і обмінялись досвідом.

У родині Маші всі з повагою ставляться до її творчого захоплення. Синочок навіть намагається допомагати мамі, буває, бере ножиці, розрізає стрічки. Критиків у майстрині немає.

— Всім подобаються мої роботи, говорить вона. — Ті, що не дуже вдалі, я навіть і не показую. Нехай я буду працювати повільно, та насамперед прагну, щоб у результаті люди побачили справжню красу.