За полтавським досвідом
…Мені добре відомо, що мій дідусь Андрій, 1903 року народження, в дитинстві, граючись із сірниками в рідному селі Майорка-на-Дніпрі, спалив батьківську хату. Якби в селі були ясла, цього могло б не статися.
Криті соломою хати горіли на Україні добре. Тож земство мало цілу програму з попередження пожеж.
Точкою відліку вважається звернення верхньодніпровського повітового гласного і земського начальника 6-ї дільниці князя Миколи Борисовича Манвелова від 26 вересня 1897 року. Він запропонував, за прикладом Полтавської губернії, влаштувати і у нас в селах притулки для дітей під час польових робіт.
Через пару тижнів, 10 жовтня повітовим гласним (тобто районним депутатам) доповіли про звернення князя. Збори у свою чергу вирішили клопотати перед губернським земством про виділення 300 рублів «для облаштування проектованих притулків». Губернське земство ідею підтримало, гроші виділило.
Отже, ясла-притулки у селах Катеринославщини мали відкритися вже влітку 1898 р. Але з технічних причин верхньодніпровці того року відкрити перші ясла не встигли. Це відбулося вже в наступному, 1899-му, у двох населених пунктах Верхньодніпровського повіту — Ганнівці і Куцеволівці. На жаль, обидва села після однієї з реформ відійшли до Кіровоградської області — Ганнівка зараз у Петровському, а Куцеволівка — в Онуфріївському районі сусідньої області… Нічого, через рік список сіл з яслами поповнився новими селами.
Які ж були перші успіхи?
Повітовий гласний від селян Андрій Грек говорив: «Дай Боже, щоб таких притулків у нас було побільше. Слід дякувати особам, які влаштували притулки і завідували ними».
Йому вторив гласний Троян: «Місцеве населення дуже задоволене притулком у Куцеволівці. Дітей там добре доглядали, а матері, вирушаючи в поле, були спокійні за своїх малят».
Збори дякували присутньому в залі доктору Борисову , а також і ганнівському земському лікарю ІІІульцу за влаштування притулків. Збори постановили: розширити мережу притулків і просити асигнування вже в розмірі 600 рублів. Ясла як попередження пожежі
Нам, сьогоднішнім, цікаво зазирнути в минуле, дізнатися, якими ж були перші ясла?
Отже, в Ганнівці перший притулок відкрився в найнятому приміщенні, а в Куцеволівці — у будинку земської народної школи. Діяли вони, з нашої точки зору, зовсім недовго: в Ганнівці — з 29 червня по 6 серпня 1899 го і в Куцеволівці — з 1 по 29 липня. І все ж дали сприятливі результати.
Дітей обох статей від 2-х до 8-років було: в Ганнівському притулку — 65 і в Куцеволівському — 58, а всього 123 дитини.
Притулки очолили місцеві лікарі І. А. Шульц і В. А. Борисов, а постійний нагляд за ними і дітьми вели в Ганнівці — дружина лікаря Шульца за допомогою найнятої наглядачки, a пo Куцеволівському — помічниця вчителя Васильянова.
Внутрішній порядок у яслах був зразковий. Дітей розділили на дві групи — старшого і молодшого віку. Кожна група перебувала під наглядом няньки , а наглядачки мали загалом за ними спостерігати. Вони стежили за їх охайністю і за розподілом часу для їди і розваг.
Для ночівлі дітей влаштували нари з валиками у головах, на які клали подушки, принесені батьками. Постіллю служили мати, набиті соломою або рогожею і вкриті ряднами, які також принесли батьки. Діти вставали близько 6-ї години ранку і вмивалися. Потім усі збиралися до столу і , стаючи обличчям до образу, хрестилися , а хто вмів молитися Богу — читали молитви вголос, потім снідали. Після цього бавилися чим могли, в кімнатах або надворі, їм роздавали іграшки (м'ячики, дудки, гармоніки, ляльки), показували книжки з малюнками і розповідали казки . Дітей годували чотири рази на день; їжа була найпростіша, але здорова і поживна, а тому не було випадків захворювання дітей.
Ставлення селян було на перших порах скептичне. Однак потім, коли вони переконалися, відвідуючи притулки, що там поводяться з дітьми гуманно і годують їх добре, навіть краще, ніж вдома, вони почали ставитися до них з довірою. Селяни не тільки охоче віддавали туди своїх дітей, а й навіть робили пожертвування — борошном, пшоном, сіллю, олією і паливом. Зрештою, селяни назвали притулки дитячим раєм і висловлювали такі побажання: «Дай Боже, щоб таких притулків відкривалося щорічно побільше». Деякі з них просили записати їхніх дітей у ясла і на майбутній рік.
Так що всі були задоволені: відкриття дитячих притулків у селах було корисне для дітей як у моральному, так і у виховному відношенні. Та й зменшилося число пожеж, що траплялися іноді через пустощі чи необережне поводження дітей з вогнем.
Відкривати притулки лише там, де живуть лікарі
Перші результати влаштування ясел надихнули Верхньодніпровське земство. Воно вирішило наступного року відкрити притулки вже в шести населених пунктах. На кожен виділялося по сто рублів.
У 1900 році ясла-притулки намічали відкрити в місцях проживання земських лікарів, у кожній медичній дільниці — по одному, а саме: в Куцеволівці, Софіївці, Саксагані, Попельнастому, Ганнівці та Богодарівці . Таким чином було враховано побажання губернського земства, яке виділило кошти на це. Відкрилися перші зразкові ясла скрізь, крім Софіївки (нині райцентр), там не вдалося знайти для цієї мети приміщення. Тому замість Софіївки ясла влаштували у Мар'янівці тієї ж волості.
У Куцеволівці, Богодарівці, і Мар'янівці ясла-притулки працювали в приміщеннях земських шкіл, у Попельнастому — в будинку церковного причту, а в Ганнівці і Саксагані в найнятих у селян приміщеннях.
Приміщення цілком відповідали вимогам: просторі, світлі і сухі, за винятком села Попельнастого. Там відведене приміщення було вкрай незручне. Однак доводилося миритися і з таким , бо іншого в усьому селі не виявилося.
Варто поіменно назвати піонерів доброго починання . Керували влаштуванням ясел-притулків земські лікарі, а завідували ними безоплатно у Богодарівці — дворянка Л. Д. Баженова, у Попельнастому — дружина лікаря Михайлівська, а доглядала за винагороду Лідія Патенко, яка закінчила гімназію. У Ганнівці безоплатно завідувала дружина лікаря Шульца, допомогала їй найнята наглядачка, у Куцеволівці за винагороду завідувала вчительська помічниця Васильянова, у Мар'янівці наглядачкою стала вчительська помічниця Заїкіна за винагороду і в с. Саксагані завідувала за винагороду Оксаковська. Ясла-притулки діяли безперервно:
у с. Попельнастому — з 2-го до 26 липня 1900 р.,
у Куцеволівці з — 25-го червня по 24-е липня,
у Мар'янівці — з 25-го червня по 29-е липня,
у Богодарівці — з 1-го по 15-е липня з перервою на 3 дні,
у містечку Ганнівці — з 4-го липня по 1-е серпня,
у с. Саксагані — з 27-е червня по 9-е серпня.
У 1900 році ясла прийняли вже 284 дитини.
У жовтні того року голосні Верхньодніпровського повітового зібрання підбили підсумки чергового літа і діяльності дитячих притулків-ясел у повіті влітку 1900 року.
Гласний Жарко : «Влаштування притулку-ясел вкрай корисно і бажано. У Куцеволівці, де влаштований був влітку цього року притулок-ясла, не було жодної пожежі від пустощів з вогнем безпритульних дітей».
Гласний В. А. Котельников: «Головним організатором притулку-ясел у Куцеволівці був волосний писар Кузьма Іванович Жарко і пропоную висловити йому подяку».
Гласний Герценок запропонував відкрити притулки-ясла в селах, де засновані фельдшерські пункти.
Збори постановили: доповідь управи затвердити і висловити подяку всім особам, у тому числі і голосному Кузьмі Жарко, які брали участь у влаштуванні притулків-ясел для дітей та нагляді за цією справою.
Автор: Микола Чабан
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |
Да здравствует великое ура!!! Ответить | С цитатой