За кожним іменем ветерана стоїть цілий літопис Великої Перемоги

На фронт Великої Вітчизняної війни Олексій Васильович Колесников пішов у вересні 1941 року. У 1942 році переведений у розвідувальну авіацію фронту. Льотчик 118-ї окремої розвідувальної ескадрильї (7-а повітряна армія, Карельський фронт) старший лейтенант Олексій Колесников до середини листопада 1943 року здійснив 168 бойових вильотів на розвідку позицій, місцезнаходження аеродромів, смуг оборони та інших важливих військових об'єктів супротивника. У 1942 році пілот-розвідник Колесников без прикриття, незважаючи на сильну протидію винищувальної авіації ворога, розкрив аеродромну мережу і базування авіації супротивника на південній ділянці Карельського фронту. Дещо пізніше він тричі сфотографував оборонну смугу противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенанту Колесникову Олексію Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Всього за роки війни Олексій Колесников здійснив 300 успішних бойових вильотів на розвідку і бомбардування противника. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки та медалями.

«За кожним іменем ветерана Великої Вітчизняної війни стоїть цілий літопис історії Великої Перемоги, – сказав керівник регіону Дмитро Колєсніков. – Сьогодні важливо зберегти у пам'яті поколінь подвиг кожного героя-рятівника, бо це приклад мужності, патріотизму та сили духу. Це те, що робить наш народ непереможним. Переповідаючи долі наших земляків, які вибороли мир на землі, ми зберігаємо та передаємо із покоління в покоління священну пам'ять про Велику Перемогу».

Керівник регіону та Герой Радянського Союзу поговорили про те, як необхідний сьогоднішній молоді приклад старшого покоління, яким важливим є патріотичне виховання дітей та юнацтва. Олексій Васильович розповів про свій воєнний шлях, про своїх однополчан, про своїх друзів, які не повернулися з війни.

Дмитро Колєсніков поділився тією пам'яттю, яка живе в його сім'ї – його дідусі та бабусі воювали та пройшли всі шляхи війни. Зокрема, його дід Тимофій Леонтійович пішов на війну в 1941 році, воював на Першому українському фронті. Він пройшов всю війну та був ранений в 1945 році в боях під Прагою. Нагороджений Медаллю «За відвагу» та Орденом Червоної Зірки.

«Ми як покоління, яке було виховане на прикладах героїв війни, на прикладах наших бабусь і дідусів, чудово пам'ятаємо те відчуття, від якого стискається в серці. Для того, щоб наші діти та онуки відчували теж саме, вони повинні бачити наше ставлення до ветеранів, ставлення суспільства та держави до високого героїзму, до подвигу людей, які не повернулися з війни. Ця повага виказується в ставленні до пам'ятників, до музеїв, до братських могил. Народна тропа до цих святих місць завжди буде широкою», - відзначив Дмитро Колєсніков.