Михаил Мельник: «Никогда не надевайте масок, не теряйте своего лица»

Це вже третя зустріч у загальноуніверситетському культурологічному клубі «В гостях у ректора», на попередніх учасники зібрань спілкувалися з представниками Дніпропетровського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, народними артистами України В. І. Ковтуненком, Л. С. Кушковою та М. О. Чернявським.

Послухати улюбленого актора, для багатьох наставника і вчителя, до Палацу студентів ДНУ прийшло чимало студентів і викладачів, адже переважна більшість присутніх неодноразово бувала на його виставах «Гріх», «Лоліта», «Парфумер», «Табу», «Молліс»... Унікальність і неординарність театру «Крик» у тому, що Михайло Васильович є одночасно його директором, режисером-постановником, актором, сценаристом, самостійно займається музичним оформленням та освітленням вистав. Мистецтво гри Михайла Мельника емоційно щире, життєве, змушує замислитися над філософією буття, осмислити власну роль у розбудові рідної держави. Окрім цього, глядач – особливо молодь – просто насолоджується професійною режисурою і талановитою акторською грою митця, художника, чарівника.

Ректор ДНУ Микола Вікторович Поляков привітав актора з днем народження і подарував йому книги «В. І. Моссаковський - вчений, ректор, особистість» і «Славетне сузір’я окрилених університетом», побажав подальших творчих успіхів і визнання. І хоча тема зустрічі була окреслена як «Вдалий дебют (ретроспекція життєвої долі митця)», досить швидко спілкування перейшло у неформальне русло – бесіду на загальні світоглядні теми, так звану «пробуджувальну терапію» для молоді. Звичайно, це важливо, коли авторитетна людина здатна позитивно впливати на свідомість молодого покоління, тим паче Михайло Васильович сам зізнався, що прагне використовувати будь-яку можливість для того, щоб встигнути сказати багато важливих речей своїм прихильникам.

Тож до уваги читачів кілька запитань-відповідей, озвучених під час зустрічі:

- Михайле Васильовичу, чи доводилося Вам чимось поступатися заради мистецтва?

- Я віддаю себе у театрі на сто відсотків, але у мене двоє дітей, і коли донька-п’ятикласниця просить мене, виснаженого після вистави, терміново, саме зараз покататися на велосипеді, я розумію, що мій найтяжчий гріх у тому, що не додаю уваги родині, дітям.

- Ваш погляд на молодь.

- Що не покоління, то цікавіше. Унікальність кожного покоління полягає в совісті. Сьогоднішня молодь мала би бути безсовісною, егоїстичною…Одного разу після вистави зробив оголошення: хто бажає з Мельником на Дні довкілля фарбувати паркан на Набережній? Підняли руки лише молоді і ніхто з дорослих, і справді прийшли фарбувати. Вам жити в Україні - тож не чекайте, робіть кроки, сміливо відстоюйте свою позицію.

- Як стати таким, як Ви?

- Завжди будьте самими собою, ніколи не одягайте масок, не втрачайте свого обличчя, несіть свій неповторний хрест.

- Як Ви ставитеся до тих, хто плаче на Ваших виставах?

- Найвищий прояв людяності – сльози. Вони провокують неймовірний сплеск духовності і здатні виводити різні хвороби і гріхи, сльози будують гарну дорогу у майбутнє.

- Чи хотіли Ви знятися в кіно?

- Ви ще не зрозуміли, що я не потрібен Україні? Колись дуже хотів зніматися у фільмах, але перегорів. Зараз хотілося б зробити кіноверсію «Гріха» у довженківському стилі.

Тим студентам, які ставили питання, актор подарував квитки на свою виставу «Табу», після бурхливих оплесків на завершення зустрічі емоційно зворушена юрба (переважно дівчата) вишикувалася у чергу за автографом.