Світлої пам'яті Володимира Наконечного

Мешканцям міста він знаний передусім як автор неповторного монумента – пам’ятника Д. І. Яворницькому біля Національного історичного музею його імені. Володимиром Наконечним було створено багато різноманітних монументальних творів, що прикрасили Дніпропетровськ та область: меморіал „У скорботах та печалях втіха” в пам’ять про загиблих від вибуху у домі на Мандриківській, «Маленький принц» в парку ім. Лазаря Глоби, пам’ятник будівельникам дніпропетровської Набережної, меморіальні дошки поету І. Манжурі, губернатору А. Фабру, академіку Ф. Абрамову, освітянину П. Падуну, письменнику В. Підмогильному та багато інших. Його численні станкові композиції демонструвались на багатьох виставках та увійшли у престижні музейні та приватні колекції.

Смерть обірвала життя цього надзвичайно талановитого художника на злеті його творчості – багато робіт залишились незакінченими, багато планів невтіленими у життя. Останній його незавершений вагомий проект – скульптурні бронзові врата для храму Іоанна Хрестителя на Набережній. А в Полтаві, на Полі Полтавської битви, на нього (як переможця у конкурсі) чекала робота над втіленням ідеї пам’ятника гетьману І. Мазепі та королю Швеції Карлу ХІІ.

В. Наконечний, що народився у гарній українській сім’ї на Вінниччині, завжди був національно свідомим художником. Вся його творчість пронизана болем за Україну та любов’ю до неї. Більшість своїх робіт він робив не на замовлення, а за покликом душі. Його вабили образи видатних українців – Степана Бандери, Івана Сірка, Нестора Махна (проекти пам’ятників), Д. Байди-Вишневецького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Марії Приймаченко. Проте головною темою його мистецтва став узагальнений національний образ Козака Мамая, або його попередника – Мамая. Саме цей образ став центральним на двох персональних виставках художника, які з успіхом відбулись в Національному художньому музеї України (Київ, 2006) та Дніпропетровському художньому музеї (2007). Він мріяв поставити Великого Мамая у центрі Дніпропетровська, а також степових Мамаїв – на козацьких курганах Придніпров’я. Не судилось…

21 грудня у залі Дніпропетровської організації Національної спілки художників України відбулась урочиста панахида за померлим. Віддати останню шану цій надзвичайній людині та талановитому митцю прийшло безліч люду; багато щирих і скорботних слів було сказано на адресу покійного під час поховальної церемонії. Віримо, що ім’я Володимира Наконечного залишиться не лише у пам’яті його близьких та друзів, а буде назавжди вписано і в історію міста, і в історію України.

Колеги-художники, члени Національної спілки художників України, друзі, побратими.