20-річна нікопольчанка створює вражаючі макети на тему війни

У цих мініатюрах відтворені жах, який щоденно переживають Україна та рідне місто Єсенії Сердюк.

Особливим для талановитої майстрині є макет мініатюрного підвалу. В ньому є ліжко, валізи, пляшки води, маленький телевізор і «Монополія». Саме так її родина ховалася від обстрілів у Нікополі влітку 2022 року…

А потім дівчина з батьками виїхала у Велику Британію. І саме там 20-річна мисткиня почала відтворювати війну в мініатюрі: зруйновані будинки, підвали, вимушене переселення й маленькі деталі життя до повномасштабного вторгнення. Через ці роботи вона говорить про досвід українців так, щоб його могли відчути навіть ті, хто ніколи не жив під обстрілами.

Про талановиту майстриню мініатюрних макетів, про Нікополь, пам’ять, мистецтво як терапію та мініатюри, які показували у Вестмінстері, розповідає «Місто і річка»:

«До повномасштабної війни Нікополь для Єсенії – це передусім спогади про дитинство. Її родина жила в Новопавлівці  – прибережна частина Нікополя. У мирні часи вони часто їздили на риболовлю і пікніки, а з друзями дівчина майже щодня ходила на дамбу. Зараз цей район ні що інакше, як суцільна мішень  – приватні будинки російські війська нещадно обстрілюють безпілотниками та з артилерії. 

«Коли я думаю про Нікополь, перші спогади – це дитинство, друзі, сім’я. Я сумую за тим відчуттям, коли ти не знаєш, чого очікувати від майбутнього, але зовсім про це не переживаєш», – говорить вона.

До 2022 року Єсенія не планувала пов’язувати життя з образотворчим мистецтвом. В Україні займалася танцями, а малювати почала вже після початку повномасштабного вторгнення – як спосіб відволіктися і впоратися з емоціями. У Великій Британії знайомі побачили її роботи й порадили спробувати навчатися мистецтва. У вересні 2023 року Єсенія вступила до коледжу, а на початку 2024-го відкрила для себе скульптуру та мініатюрні моделі.

«Мені сподобалася ідея, що я можу буквально візуалізувати історію в мініатюрі. Хотілося зробити її настільки зрозумілою, щоб людям навіть не треба було питати, про що ця робота. Однією з перших стала модель будинку в Нікополі. Згодом я вже створила майже метрову композицію про місто до і після війни – про вимушене переселення і реальність, у якій опинилися українці».

Свої моделі Єсенія створює переважно з картону, паперу, пластику та пакування від техніки. Якщо йдеться про конкретне місце, використовує фотографії Нікополя з медіа або від друзів, а частина робіт базується на історіях інших людей – зокрема друга дитинства з Маріуполя.

У 2024 році Єсенія подала одну зі своїх моделей на конкурс «Війна очима дітей» у Великій Британії та посіла перше місце. Наступного року роботу показали у Вестмінстерському палаці в Лондоні. 

«Найбільше запам’ятовуються реакції людей, які ніколи не жили під час війни. Дуже часто вони кажуть: «Дякую, що ти це робиш, бо ми не усвідомлюємо, наскільки нам пощастило». Буває, люди виходять з інсталяції в сльозах, нічого не говорять, просто обіймають мене».

Після однієї з останніх виставок відвідувачі питали, як можуть допомогти Україні, залишали донати та речі для передачі українцям. Уже після виставки мисткиня перечитувала записи. 

«Найчастіше дякували за можливість побачити війну не лише як чергову новину, а через історію конкретної людини. Для мене саме в цьому одна з причин продовжувати говорити про війну – щоб люди не лише бачили її в новинах, а й усвідомлювали досвід тих, хто живе під обстрілами,»  – каже Єсенія.

Цієї осені 20-річна Єсенія почала навчатися архітектури в університеті Шеффілду. Власні мистецькі проєкти залишати не збирається. 

«І поки триває війна, я продовжуватиму створювати роботи про неї, але хочеться, звісно, працювати й з іншими темами. Нікополь у моїй творчості все одно залишатиметься. Мініатюри стали способом не втратити зв’язок із містом і життям до 2022 року. Зараз усі спогади до війни іноді здаються нереальними, ніби в тумані. А ці маленькі позитивні деталі – мій спосіб не втратити зв’язок з батьківщиною,»  – зізнається дівчина”.

Повну версію статті можна прочитати тут.

Ілюстрації з сайту «Місто і річка» надані Єсенією Сердюк.