У Дніпрі соціальні працівники підтримують підопічних територіального центру після ворожих атак

У Дніпрі соціальні робітники територіального центру залишаються на зв’язку зі своїми підопічними навіть під час повітряних тривог та після ворожих атак.

Для людей, які потребують сторонньої допомоги, важливо знати, що у складний момент вони не залишаються сам на сам із проблемою.

За словами директорки Дніпровського міського територіального центру соціального обслуговування Ольги Мешко, за час повномасштабного вторгнення постраждало понад 200 підопічних установи. Їхні домівки зазнали пошкоджень: переважно це були вікна, двері та дахи.

«Як тільки ставалися «прильоти», ми одразу дізнавались в якому районі, і наші робітники поспішали до підопічних. Найбільше постраждалих — 60 — було саме в тому районі, де ми зараз працюємо. Наші дівчата допомагали прибирати скло, знайти документи та оперативно реєстрували пошкодження», — зазначила Ольга Мешко.

Коли 24 квітня ворожий безпілотник влучив у житловий будинок, серед постраждалих опинилася підопічна територіального центру Раїса Шемет. Вона пригадала події того дня.

«Я була на кухні зі своєю соціальною робітницею. Коли пролунав вибух, усе повилітало: скло, гардини — вхід у кімнати був завалений сміттям. Було дуже страшно. Але соціальні робітники приїхали дуже швидко. Вони взялися прибирати все розбите скло, знімали понівечені гардини та допомагали привести оселю до ладу, а вікна в квартирі одразу забили плівкою. Я дуже вдячна нашим дівчатам за таку оперативну допомогу та підтримку в такий важкий час».

Того дня соціальна робітниця терцентру Світлана Луганська підміняла свою колегу і одразу приїхала до пані Раїси.

«Ми приїхали на місце практично одразу після атаки. Працювали швидко, разом із колегами прибирали вибите скло та допомагали підопічній усім необхідним», — каже пані Світлана.

Окрему увагу вона приділила відновленню документів підопічної.

«Документи потребували оновлення згідно із сучасними стандартами. Це був тривалий процес — близько трьох місяців. Оскільки бабуся є маломобільною, ми організовували виїзд мобільної бригади додому, а одного разу супроводжували її у ЦНАП. Загалом мені довелося відвідати відповідні інстанції близько семи разів, щоб переоформити всі папери, зокрема техпаспорт, задля подальшого подання заяви на отримання допомоги», — розповіла Світлана Луганська.