У Дніпрі стартував арт-проект «Terra Dnipro: Перевідкриття»

У рамках цього проекту учасники відкривають чудові куточки нашої області.

Першу експедицію в рамках нової ініціативи здійснили митці нашого міста. Група з 14 художників вирушила на береги мальовничої річки Сура.

Про те, що з цього вийшло і про сутність нового проекту, розповіла його ініціатор, відома дніпровська діяч культури та кінематорографії, ініціатор багатьох чудових починань Валентина Слобода:

“АРТ-ПРОЄКТ «Terra Dnipro: ПЕРЕВІДКРИТТЯ».

Ви коли-небудь бачили, як оживає прадавній простір на полотні? Річка Сура — це прихована перлина нашого регіону. Тут скелі пам'ятають козацькі часи, а очерет шепоче дикі степові казки. Саме сюди, на береги Сури, вирушила група художників Дніпра на пленер «Terra Dnipro: Перевідкриття. Сурські береги вічності»

Мистецтво має силу проявляти невидиме. Ми хочемо, щоб через роботи наших пленеристів ви заново закохалися у рідний край, відчули його силу, масштаб та крихкість.

Оголошуємо довгострокову ініціативу групи художників Дніпра. Протягом десятиліть Дніпропетровщину сприймали крізь призму заводських труб, кар'єрів та бізнесу. Митці проєкту «Terra Dnipro» стають культурними амбасадорами, які за допомогою пензля здійснюють художню рекультивацію регіону. Проєкт покликаний зруйнувати стереотип про Дніпропетровщину як про виключно індустріальний регіон та відкрити його унікальний природний і культурний код через сучасний живопис. Це серія арт-експедицій найважливішими природними та історичними точками Дніпропетровської області під назвою «Terra Dnipro: Перевідкриття». Кожен етап проєкту буде присвячений окремій локації.

І ось на минулих вихідних група художників Дніпра (14 чоловік) здійснили ПЕРШУ ЕКСПЕДИЦІЮ в рамках арт-проєкту «Terra Dnipro: Перевідкриття» до мальовничих берегів річки Сури. Цей пленер став справжнім святом краси та натхнення завдяки кожному з учасників та організаторів. Особлива подяка Ігореві Анатолійовичу Зайцеву за те, що закриття його виставки в Сурському стало поштовхом до створення цього пленерного виїзду! Його зусилля з організації прийому учасників - просто неймовірні! Прекрасно, що поряд з відомими досвідченими пленеристами змогли працювати молоді.

Сура — це не просто річка. Це жива історія нашого краю, затиснута між прадавніми козацькими курганами та суворими гранітними берегами Аполонівки. Протягом пленеру дніпровські митці працювали під відкритим небом, фіксуючи унікальний ландшафт Придніпров’я — зустріч дикого степу, стрімкої води та прадавніх гранітних скель.

Береги Сури — це жива палітра, де історія вплітається в шепіт очерету, а кожен пагорб дихає давниною. В околицях сіл Сурсько-Литовське та Зелений Гай є численні залишки старовинних курганів, які офіційно визнані об'єктами історико-культурної спадщини. Сурсько-Литовська та навколишні громади мають особливість: залягання гранітного щита близько до поверхні. Придніпровські степи вздовж річки Мокра Сура були густо заселені кочовими культурами, починаючи від епохи бронзи, тому ці села буквально оточені стародавніми могильниками. А в козацьку добу ця територія була заселена козацькими зимівниками. Мандрівники описували долину Мокрої Сури як «море квітів».

Учасники пленеру намагались відчути, чим дихає ця земля сьогодні. Для митців сурські пейзажі стали справжнім скарбом і джерелом натхнення. Кажуть, що Сура не відкриває свою красу митцям миттєво — її потрібно «впіймати» у миттєвих переходах від світла до тіні. І як не замилуватись було поетичними краєвидами там, де Сура неквапливо несе свої води, а земля розгортає живе полотно. Смарагдові кручі м’яко спускаються до річки, тримаючи на своїх плечах зелену, а місцями вже золоту ковилу та сиві полини. У тихих заводях застигло небо: білі перисті хмарки плавають, а зелений очерет тихо шепоче свої прадавні таємниці вітру. Тут гранітні скелі пам'ятають козацькі часи, а очерет шепоче старі легенди і казки. У небі вільно летять лелеки. Спокій цих місць заколисує, а дикі трави наповнюють повітря терпким ароматом волі.

Ми впевнились, що це простір, де час сповільнюється, дозволяючи почути серцебиття самої природи. Цей край заворожує художників!”.

Фото – Сергій Полюшкін.