«Найбільший екологічний експеримент». Що на місці Каховського водосховища за майже три роки після підриву ГЕС

Минуло майже три роки, як російські війська підірвали дамбу Каховської ГЕС. За даними Офісу генпрокуратури, затопило 80 населених пунктів, без домівок залишились 16 тисяч людей. У Міністерстві захисту довкілля тоді повідомили — Україна втратила стільки прісної води, що її вистачило б на половину Африки. Але досі невідомо про реальний масштаб наслідків.

Кореспондентка Суспільного Поліна Паламарчук разом з дніпровським екологом Вадимом Манюком вирушили на Нікопольщину, до історичної місцевості в нижній течії Дніпра — Великого Луга. Він був затоплений під час будівництва Каховської ГЕС у 50-их роках минулого століття. Після підриву дамби станції дно Каховського водосховища оголилося і землі Великого Луга стали знову видимими.

Кореспондентка Суспільного Поліна Паламарчук та еколог Вадим Манюк під час експедиції на Каховське водосховище, весна 2026 року. Суспільне Дніпро

Це місце стало бажаною локацією для науковців. Вадим Манюк розповів: з 1994 року і дотепер досліджує плавневі системи заплаву Дніпра, малих річок України і Дніпропетровського регіону. А про Великий Луг мріяв найбільше, що колись, можливо, вдасться його хоча би побачити.

"Ймовірність такого для українських вчених була вкрай примарною. Ніхто не вірив, що Каховського водосховища може не бути. Але довелося це робити от такою ціною, після підриву греблі, повномасштабна війна. Проте природа нам демонструє неймовірні речі. Попри все, ігноруючи всі людські негаразди, всі зазіхання на неї, вона саме тут, у Великому Лузі, продемонструвала неймовірні можливості", — сказав еколог.

За його словами, перша поїздка на Великий Луг відбулася за два з половиною місяці після підриву Каховської ГЕС. Вадим зазначив: емойційно не був готовий до того, що побачив тоді.

Вербові та тополеві зарості на дні Каховського водосховища, Нікопольщина, травень 2025 року. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Очікування були набагато скромніші. Ми спускалися з пагорба і відкрилася панорама Великого Лугу. У мене був такий шок екзистенційний, тому що яскраво-зеленого кольору море лісу... Безмежне море свіжих верб. Це абсолютно вразило, враження, що ти побачив якусь нову планету буквально. Моє головне відчуття було, коли я побачив вербу молоду на дні водосховища, що вона не підвела. Те, що я очікував в її поведінці, так вона себе і проявила. Дуже швидко росте, дуже гнучка в перший рік", — розповів він.

Паралельно з експедиціями у верхів'ї водосховища, на правобережжі Херсонщини свої дослідження розгорнув завідувач кафедри ботаніки Херсонського держуніверситету Іван Мойсієнко. За його словами, після підриву ГЕС відвідує територію колишнього Каховського водосховища два-три рази на рік. Він зазначив: підрив на Каховській ГЕС можна порівняти з тактичною ядерною зброєю, ядерним вибухом.

"Хоч ми кажемо, що Каховське водосховище — це екосистема штучна, але все ж таки за ці десятки років вона досить стабілізувалась і досить багато видів рослин і тварин там пристосувалися. Ну і зрозуміло, що більшість із цих рослин і тварин, вологолюбивих, в першу чергу, вони практично загинули. Тому для водосховища це мало катастрофічні наслідки. Ми говоримо просто про мільярди жертв", — додав завідувач кафедри ботаніки.

За словами Вадима Манюка, 2024-й рік приніс на Великий Луг весняну повінь, так, як колись було за часів його існування. Вода підживила рослинність, намила нові піщані коси. А після повені два наступні роки фактично тривала посуха.

"Значна частина дерев на більш високих ділянках, молодих верб і тополь, вона почала висихати. Вони не висохли тотально, але вершини крон повністю висохли. Потім повторно, уже навесні 2025-го року, вони відростали від якихось нижніх бруньок. Тобто дерева дуже сильно постраждали. Також упали рівні від ґрунтових вод, упала вода в водоймах", — зазначив еколог.

Він додав: Великий Луг — найбільший екологічний експеримент, який природа демонструє нині.

"Найліпше себе почувають там дикі кабани і свині, для них це ідеальний ландшафт. Плавні — ідеальне місце для диких кабанів. Але, крім цього, там дуже багато птахів, і вони міняються. Чим вище піднімається ліс, тим більше з'являється лісових видів, тим менше якихось птахів, які зустрічаються у відкритій місцевості", — говорить Вадим Манюк.

Іван Мойсієнко зазначив: одразу після катастрофи відбувся значний удар по морській екосистемі, адже багато загиблої риби віднесло швидкою течією в море. Ці наслідки відчули в Одеській області, у Болгарії, Румунії і навіть Туреччині. Нині ж, за словами науковця, спостерігається пришвидшений процес відновлення дикої природи.

Завідувач кафедри ботаніки Херсонського держуніверситету Іван Мойсієнко. Суспільне Дніпро

"Наприкінці 2024-го року верба в Милівській балці на Херсонщині була п'ять з половиною метрів. У жовтні 2023-го — вона була більше ніж три метри. Якщо порахувати на кількість днів після аварії, то виходить, що верба росла зі швидкістю майже 3 сантиметри на добу.

Ми шукали в літературі дані — нічого подібного ніде не спостерігалося. Дуже швидко зростає біорізноманіття. Через три тижні після підриву ми зафіксували всього 11 видів. Восени 2023-го року вже було 70 видів, а ще за два роки, у червні 2025-го — понад 300 видів там", — розповів Іван Мойсієнко.

Він додав: територія Великого Лугу набуває природоохоронного статусу.

Зазначимо, що попрацювати поблизу території колишнього водосховища знімальній групі та науковцям вдалося менше ніж годину. Через російські дрони та загрози артобстрілів були вимушені залишити берегову лінію. Короткі експедиції у прибережну зону — наразі єдиний спосіб зафіксувати зміни в екосистемі Великого Лугу.