У ДніпроОпері відбулася прем'єра опери «Дон Жуан»

Два вечори зала Дніпровського театру опери та балету була переповнена.

Міський сайт розповідав про підготовку до цієї прем'єри.

І ось вона пройшла з величезним успіхом. Справжні поціновувачі класичної музики отримали справжню насолоду від прем'єри!

Відео про це можна подивитися тут.

Ось якими враженнями від прем'єри поділився мистецтвознавець, професор, завідувач кафедри Дніпровської академії музики Андрій Тулянцев:

“Подобається це комусь, чи, навпаки, але сценічна революція у Дніпровському національному театрі опери та балету відбулася! Публіка побачила дві прем’єри опери Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан». Українською мовою. Щодо класичного оркестрового та вокального жанрів, то їх присутність ми відчули у грі оркестру, у якому моцартівський стиль яскраво та милозвучно прозвучав завдяки Головному диригенту Ігору Пучкову. У співі хору, який збалансовано виконав усі складні фрагменти, відчувається кропітка праця головної хормейстерки Ірини Непочатих!

Що ж собою являє сценічна форма цієї вистави? Видовищність. Нагромадження зрозумілих та загадкових деталей сценографії, костюмів. Задіяність артистів хору та балету у масових сценах, де вони зображають щось та когось. Їзда сценою на велосипедах! Кружляння у містичних хороводах! Повзання у повідцях. Opera Dnipro нам показала видовище у стилі іронічного performance art.

У дніпровському «Дон Жуані» фантазія режисера, заслуженого діяча мистецтв України В’ячеслава Жили зорієнтована на розкриття головної теми – міжнародних сексуальних пригод Дона Жуана, та його безславного фіналу. Ознакою цього є червоний бандаж-ракушка, що є надійсним захистом для Дона Жуана. Зрозуміло, що для солістів опери, які виконують складні моцартівські партії, цей «Дон Жуані» став роботою експериментальною. Довелося багато у чому змінювати себе. Ну, так за вікнами XXI століття.

Дон Жуан у трактовці Романа Перевертуна – це романтичний амурний бешкетник, який, можливо, й кохав усіх тих зваблених жінок. У ліричному, але сильному баритоні соліста розкриваються різні емоції безтурботного чоловіка, сенсом життя якого є зваблення жінок. Артист Р. Перевертун – пластичний, ігровий.

Коли на сцені з’явився Дон Жуан – Андрій Ломакович, то залом пройшла хвиля шепотіння: сексуальний маніяк! Такий собі, попередник Джека-різника. Треба зазначити, що відчувається значний зріст акторської майстерності А. Ломаковича, який раніше реалістично створював баритонові образи негідників. І жіноча частина публіки ридала, боючись його гуркітливого голосу. А відтепер – природно грає у образі Дон Жуана – хтивого, підступного спокусника. Який і арію заспіває для довірливої дурепи. І обдурить бідолашну тітку. І влаштує еротичний сеанс у чоловічому смугастому купальнику. Ну, що ж? Сексуальний маніяк - паяц!

До речі, епізод із 2 дії, де Дон Жуан та Лепорелло є одягненими у смугасті купальники, та гайсають глядацьким залом перед жінками, є дуже видовищним. Інтерактивна гра із залученням глядачок має шалений успіх. Саме цей епізод можна використовувати надалі, наприклад, як рекламу багатьох вистав. І чого раніше такого не робили? Хто ж знав, що А. Ломакович за один вечір стане, прямо-таки секс-символом Opera Dnipro?

Лепорелло, яким його відтворює Олексій Стрижак – вайлуватий телепень. Актор показує те, що його Лепорелло захоплюється своїм господарем. Та й діватися ж йому нікуди, адже гроші має непогані. Але цей Лепорелло, одначе, інтуїтивно відчуває, що фінал цих пригод буде кепським.

Заслужений артист України Максим Іващук у партії Лепорелло предстає, перш за все, володарем сильного та красивого басу-баритону. Слухаєш те, який красивий тембр голосу у цього слуги, та й гадаєш: хіба ж таким розкішним вокальним скарбом, та плентатися за отим сексуальним маніяком Доном Жуаном? М. Іващук також володіє талантом комедійного перевтілення. Кумедними є сцени, де Лепорелло-Іващук озвучує «реєстр» амурних досягнень свого господаря; сцени з переодяганнями. Разом з тим Лепорелло-Іващук є, таким собі, хитрющим розумником, який тільки прикидається дурником. Бо він встигає отримати від життя набагато більше дивідендів - тілесних та фінансових, ніж його господар.

У образі Донни Анни солістка Оксана Панченко грає та оспівує сумну долю жінки, батька якої - Командора вбив Дон Жуан. Вокальні та акторські фарби, що є переповненими одержимістю помсти вбивці експресивно домінують у її сценічному малюнку.

Дон Оттавіо у виконанні заслуженого артиста України Сергія Андрощука – м’який, нерішучий, але благородний наречений Донни Анни. У артиста красивий, як то, кажуть, солодкозвучний тенор. Його дуже приємно слухати. Має сценічну фактуру тенорів-коханців.

Донна Ельвіра у інтерпретації Карини Верезуб – це така grande dame. Головна вокально-акторська емоція, яку розкриває К. Верезуб – це страждання покинутої жінки. Разом з тим К. Верезуб створює образ такої собі жінки-поліціянтки, яка намагається викрити злочини Дон Жуана. Меццо-сопрано К. Верезуб звучить погрозливо, як вирок зрадливому коханцю.

У цій же партії Донни Ельвіри виступила вокалістка Єлизавета Голубєва. Її вчинками, як ми бачимо із сценічної поведінки актриси-співачки керують мотиви врятування душі Дон Жуана від загибелі. Пластика виконавиці є красивою та рішучою.

Цікавий образ наївної селянки Церліни, одягненої у дивовижне вбрання створила Ангеліна Насонова – наймолодша солістка Opera Dnipro, яка завершує навчання на бакалавраті кафедри вокально-хорового мистецтва Дніпровської академії музики. Партія складна та виграшна. Дебют відбувся успішно.

Є ще одна Церліна – Анна Бабенко. Володарка 2 премії міжнародного конкурсу молодих вокалістів імені Героя України Василя Сліпака. Безумовно, у лірико-колоратурному сопрано цієї співачки відчувається переляк простодушної селянки перед нахабними пропозиціями сексуального маніяка Дон Жуана. Цікаво грає актриса ситуацію «ледь-ледь», наче, стверджуючи істину про те, що навіть простодушні селянки не є дурепами.

Ревнивим та поривчастим є наречений Церліни Мазетто у втіленні Олександра Прокопенко. Міцна фізична фактура цього артиста надає впевненості у тому, що із ним Церліні немає чого та кого боятися!

Командор у виконанні Вадима Бабенко є розсудливим, монументальним. Бас співака є подібним до гуркоту грому. Уособлює невідворотність покарання.

Щасливої долі цій революційній виставі!”.