Історія Дніпра: Навіщо до нашого міста приїзжав «Головний архітектор Третього рейху»?

В січні 1942 року в Дніпропетровськ прилетів Альберт Шпеєр — «головний архітектор Третього Рейху» та один із найвищих функціонерів нацистської Німеччини.

Про цю сторінку історії нашого міста знає мало хто навіть з спеціалістів.

Цікаве дослідження цього історичного факту провів науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького Антон Кістол.

Ось що він розповів:

“Лютої морозної ночі 30 січня 1942 року на аеродромі Дніпропетровська приземлився особливий літак — пасажирський борт Heinkel з «фюрерської ескадрильї».

На його борту з Берліна прибув Альберт Шпеєр — «головний архітектор Третього Райху» та згодом один із найвищих функціонерів нацистської Німеччини.

За завданням Організації Тодта він мав очолити роботи з відновлення залізничної інфраструктури в напівзруйнованому місті. З цією метою до Дніпропетровська з Берліна зазделегідь прибули декілька сотень фахівців — інженерів та архітекторів, що входили до складу так званого «будівельного штабу Шпеєра».

Зима 1942-го видалася вкрай суворою: безперервні метелиці та рясні снігопади створювали нестерпні умови для непідготовлених німецьких інженерів. Шпеєр згадував, що його люди жили тоді на вокзалі у спальному вагоні, а офіс містився у вагоні-ресторані:

«Час від часу локомотив пускав струмінь пари через змійовики опалення у вагон, щоб вони не замерзли».

Візит Шпеєра тривав до 7 лютого. Зрозумівши, що його присутність лише обтяжує обмежену в ресурсах команду, він повернувся до Німеччини тим самим літаком. Разом із генералом Ваффен-СС Йозефом «Зеппом» Дітріхом Шпеєр прилетів до Растенбургу у Східній Пруссії, де знаходилася ставка Гітлера.

Відразу по прильоту Гітлер викликав Шпеєра та райхсміністра озброєння і боєприпасів Фріца Тодта на нараду, що тривала до пізньої ночі: обговорювали складну ситуацію із логістикою на Східному фронті та на Півдні України зокрема.

Оскільки Шпеєр мав прямувати далі до Берліна, після завершення аудієнції Тодт люб'язно запропонував взяти його на борт свого літака. Однак головний архітектор Райху відмовився — він був украй втомлений після виснажливої дороги та суворих тижнів, проведених у Дніпропетровську, і першим ділом хотів гарно виспатися.

Ця обставина не лише врятувала Шпеєру життя, а й вплинула на подальший перебіг Другої світової війни: вранці 8 лютого Фріц Тодт загинув в авіатрощі, а вже наступного дня Альберта Шпеєра було призначено новим райхсміністром озброєння та боєприпасів.

Загалом Шпеєр бував в Україні неодноразово — зокрема в Дніпропетровську вже як райхсміністр. Серед суцільної розрухи та запустіння в місті німецького архітектора вразив…

«…університетський комплекс (Дніпропетровського інституту інженерів транспорту — А. К.), що тоді будувався. Його технічне оснащення та масштаби далеко перевершували все, що було в Німеччині, і не залишали жодних сумнівів у рішучості Радянського Союзу стати технічною державою першого рангу».

Під час Нюрнберзького трибуналу Альберт Шпеєр вважався одним із головних кандидатів на шибеницю: «архітектора Гітлера» звинувачували в експлуатації рабської праці на окупованих територіях та угону населення до Німеччини. Однак Шпеєр шибениці уникнув, натомість отримавши 20 років ув'язнення у в'язниці Шпандау – звинуваченню не вдалося довести, що він знав про Голокост та був безпосередньо причетний до нього.

За 20 років, проведених у Шпандау, Альберт Шпеєр написав ґрунтовні мемуари. Вони вийшли друком після його звільнення в двух томах і одразу стали світовими бестселерами у 1969 та 1975 роках. Спогади Шпеєра є передусім самоапологією — в них він послідовно вибудовував образ «гарного наци», який лише дбав про збереження цивільних життів і геть не відав про злочини німців у Європі.

Попри те, що Дніпропетровськ займав очевидно помітне місце в кар'єрі Шпеєра, цьому місту у своїх мемуарах він приділяє досить мало уваги. Деякі спогади виглядають і зовсім фантастично. Наприклад, описуючи свій перший візит до Дніпропетровська в січні–лютому 1942 року, він згадував, що до міста ледь не прорвалася невелика танкова група радянських військ:

«Росіяни підійшли на відстань близько дванадцяти миль, а потім почали безцільно кружляти степом. Сталася одна з тих помилок, що так характерні для війни: вони не скористалися своєю перевагою».

Чи був насправді можливий прорив танкової групи на сотні кілометрів углиб німецького тилу, яким вважався Дніпропетровськ — питання радше риторичне.

Особливу увагу місцю Дніпропетровська в мемуарах Шпеєра приділила британська журналістка і дослідниця Гітта Серені (Шереньї). У книзі «Альберт Шпеєр: його битва з правдою» (1995), що стала підсумком численних інтерв'ю з головним героєм та архівних розвідок, вона чи не вперше в історіографії поставила під сумнів твердження Шпеєра про необізнаність щодо Голокосту звертаючись насамперед до «дніпропетровського сюжету» його біографії.

Серені нагадала, що за три місяці до першого візиту Шпеєра, у жовтні 1941 року, нацисти знищили понад 10 тисяч євреїв у ботанічному саду Транспортного інституту — того самого, чий комплекс згодом так вразить нацистського архітектора-монументаліста. Вона була переконана, що перебуваючи в Дніпропетровську, Шпеєр не міг не чути від місцевих солдатів про масове знищення євреїв і не помітити масових поховань у протитанковому рову.

Під час інтерв'ю з секретаркою Шпеєра Аннемарією Кемпф в австрійському Альпбасі Серені запитала її, чи не чули вони щось про знищення євреїв у Дніпропетровську. Та відповіла:

«Це неможливо, просто неможливо! Розумієте, Шпеєр був там не сам — ми були з ним. Він міг зустрічатися з різними високопоставленими командирами та керівниками наодинці, але ми бачили інших людей, безліч людей. І ніхто, жодна людина не згадала про такі події. Поки ви про це розповідали, я намагалася візуалізувати те місце, згадати ті два дні, які ми там провели. І це залишається немислимим. Ви казали, що їх ховали у неглибоких могилах у протитанкових ровах на околиці міста. Але, знаєте, коли ми там були, стояла неймовірна спека; ми зупинилися в Будинку культури, і я пам'ятаю, як випрала свою сукню і повісила її за вікно сушитися; через п'ятнадцять хвилин її вже можна було вдягати. Дніпропетровськ не був великим містом; якби вони справді поховали там тридцять тисяч людей у неглибоких могилах, ви можете собі уявити, що б там відбувалося, навіть через місяці, у таку спеку?».

Про все це — у моїй історичній розвідці про візити Альберта Шпеєра до Дніпропетровська, що вийшла англійською мовою у «Сучасних дослідженнях з німецької історії». Запрошую до читання”.

Детально наукове дослідження Антона Кістола можна прочитати за цим посиланням.